Чим можуть допомогти діти Батьківщині в час найбільшої небезпеки? Як можна долати ворога, перебуваючи за тисячу кілометрів від передової? Над цими запитаннями разом із третьокласниками Ужгородської загальноосвітньої школи №4 з поглибленим вивченням словацької мови замислився їхній учитель Ян Поканіч. Він приїхав в обласний центр Закарпаття зі Словаччини допомагати місцевим школярам опановувати мову цієї країни. Перейнявшись болем і тривогою маленьких українців, він разом із ними взявся допомагати захисникам Вітчизни на передовій… книжкою.
Сміливий задум утілювали понад місяць. За цей час зібрали малюнки, побажання дітей, які Ян Поканіч зверстав. Вийшла чимала книжка – аж 42 сторінки. За допомогою спонсора видрукували накладом 300 примірників. І назва символічна – «Дорогі наші».
«Дякую тобі, солдате, за те, що охороняєш нашу землю! Чимшвидше повертайся додому. Будь уважний на кожних тренуваннях», – пише в ній Іванка Кривка.
А 10-річна Катеринка Фетісова опублікувала власний вірш про ластівок:
Прилетіли ластівочки
Із чужого краю.
Прилетіли, долетіли —
Ніхто не стрічає.
Де поділось затишне гніздечко?
Ані стріхи, ані хати.
Зойкнуло сердечко!
У вогні вся Україна,
Брат пішов на брата!
Скільки ще за воленьку
Треба воювати?
Школяр Богдан Фейса намалював технічний пристрій і підписав: «Думаю, що моя розробка допомогла б армії зібрати дані про небезпеку. Солдати! Повертайтеся живими! Вас удома люблять і чекають!»
А Емілія Мегела написала віршоване побажання солдатові:
З тобою вся твоя родина:
Батьки, бабусі та діди.
З тобою друзі, Батьківщина,
Тож уперед, мій друже, йди!
У багатьох вояків з територіального батальйону «Закарпаття» наверталися сльози. По черзі вручаючи їм книжечку, маленькі автори відчували гордість за те, що також причетні до ратних подвигів. Вдячні слова їм адресували начальник облуправління освіти і науки, молоді та спорту Михайло Мотильчак, директор ЗОШ №4 І-ІІІ ступенів Марія Фединець. Від імені воїнів усім дітям і вчителеві подякував перший заступник обласного військового комісара Петро Марко.
Побажання вистояти у війні з агресором і швидше влитися в сім’ю європейських народів висловила Генеральний консул Словацької Республіки в Ужгороді Янка Бур’янова.
Зустріч із воїнами закінчилася спільною фотографією. Книжки, які залишилися після вручення, вони пообіцяли після короткотривалого відпочинку відвезти на передову, де слово підтримає бойовий дух товаришів.