Мені дуже сподобалося, що у Відні обласна і міська влада збираються в одній сесійній залі – просто в різні дні, але багато на цьому заощаджують. Ми мали зустріч з Австрійською Народною Партією, яка перебуває в опозиції, але набрала досить багато голосів. До слова, у них все дуже оптимізовано, хоч вони не бідні люди і мають кошти.

Будапештський парламент вразив тим, що перед ним стоїть майданчик мітингувальників з гаслами – на кшталт того, який був перед Ужгородською міською радою. Середній вік їхніх депутатів – 30-35 років, це молода команда. Найбагатший вигляд має відреставрований угорський парламент, він дуже помпезний і великий. В Австрійського дуже гарна і світла архітектура.

Дуже сподобалася модель Мішкольца щодо холдингу – поєднання комунальних і приватних підприємств зі спільним штатом працівників. Тепер таку систему ми змушені застосовувати і в нас, оскільки нинішня система вичерпала себе.

Багато уваги приділялося питанню відносин між Україною і Росією. З одного боку, Європа хоче позбутися газової залежності від «Газпрому», який з комерційної фірми став політичним деспотом. Так далі бути не може – це позиція всіх європейських країн. Як я зрозумів, завдання теперішніх світових установ – поставити Путіна «на місце», але не викликавши тим якоїсь масштабної війни з перспективою переростання її у термоядерну. Європа, в принципі, хоче допомогти Україні, але мусить це робити надто обережно, зважаючи на те, що санкції проти Росії вже вдарили і по європейцях. Тепер в Австрії, наприклад, парламент ухвалив закон, що тим виробникам, які раніше працювали на Росію, вивозили туди товари, платитимуть компенсацію з бюджету країни, аби частково відшкодувати їхні втрати.

Угорці цілком на боці України і відзначають, що від Росії йде реальна загроза для Європи. Від угорців прозвучала думка про те, що європейські нації слабнуть, а українська має покликання врятувати ослаблену європейську громаду. Кажуть, що чим більше українців буде в Європі, тим буде краще. Сподобався також девіз однієї жінки, яка представляла українську громаду в Будапешті: «Європа – це не найкраще творіння Господа, але свіжий вітер демократії дає шанс на самодостатність».

Основною слушною порадою була та, що для вдалого розв’язання проблем повинні виконуватися два принципи: субсидіарність, тому що всі питання не може вирішувати парламент, і людиноцентризм, під яким розуміється зважання на інтереси громадян.

У всіх трьох парламентах розглядали болюче питання корупції. Фактично тепер у Європі корупція існує тільки на найвищих рівнях, хоч іноді її називають лобізмом. Було озвучено переконання в тому, що корупцію не можна подолати – їй краще запобігти, створивши такі умови, за яких їй буде складно себе проявити. Для цього потрібні сильні державні установи і активна громада – це основні умови проти корупції. Суспільство саме має виробити механізм боротьби, немає сенсу робити антикорупційне міністерство, бо це не дасть потрібного результату. Наголошували на тому, що завдання влади – допомагати або хоча б не заважати розвитку громадянського суспільства.

Говорили і про те, як Європа ставиться до рішення Президента України взяти до уряду іноземців. Усі одностайно позитивно оцінили такий крок.

Цікавим відкриттям для мене було те, що у Словаччині будь-який міський депутат і міський голова можуть зареєструвати шлюб.

Звісно, у представників влади європейських міст інші надходження до бюджету, вони зміцнюють свої міста, підсилюють економіку, будують житло, в тому числі соціальне. Вони можуть собі це дозволити, бо мають потрібні кошти. У нас же реалії зовсім інші.