Текст коментаря
Ваше ім'я
Код з малюнка:
Зберегти Скасувати

Пряма мова: головлікар санаторію "Квітка полонини" про конфлікт у знаменитому курортному селі

12 вересня 2015 р., 12:49

Павло Ганинець звернувся до ЗМІ з приводу дискредитаційної кампанії, яку, як вважає, організував проти нього "типовий регіонал" Іван Дрогобецький

На електронну пошту нашого сайту надійшов лист від головного лікаря санаторію "Квітка полонини" Павла Ганинця. Багаторічний керівник знаменитої здравниці скаржиться на дискредитаційну інформаційну кампанію, яку розгорнули проти нього, як він вважає, на замовлення голови села Поляна Івана Дрогобецького.

Все почалося з появи серії публікацій проти Ганинця на одному з інтернет-ресурсів краю за підписом Вадима Сурмая. Далі сам Павло Ганинець дав інтерв'ю газеті "Новини Закарпаття" (його можна переглянути за цим посиланням). Згодом виникла домовленість про зустріч Ганинця з автором брудних публікацій Сурмаєм.

Про те, як ця розмова відбувалася, а також про справжнє підґрунтя конфлікту між Полянським сільським головою Іваном Дрогобецьким та керівництвом санаторіїв "Укрпрофоздоровниці" і розповів у листі до нашої редакції Павло Ганинець.

"Дійсно, Вадим Сурмай (або той, хто "переховується" під цим прізвищем) приїхав до мене разом з колегою, який представився Віталієм Біровчаком (на жаль, ніяких журналістських посвідчень відвідувачі не представили).

Спочатку розмова відбувалася на підвищених тонах. Цікаво, що Вадим Сурмай не промовив жодного слова, в основному активність виявляв пан Біровчак. Він розпочав бесіду із запитань, «чи знаю я, яку він солідну посаду займає?» (правда, не уточнив, де саме), і чи відомо мені, яким беззаперечним авторитетом він користується у своїх колег. Зробив мені і застереження: мовляв, якщо я надумаю подавати на нього до суду, то щоб зважив на ту обставину, що до нього позивався народний депутат (з етичних міркувань не буду називати прізвища), але він той суд виграв.

Згодом, коли я надав документи, які, на мою думку, спростовують його чи Сурмая публікації, розмова нібито перейшла в ділове русло. Документи він проглянув, і, щоб не затримувати час, я пообіцяв наступного дня підготувати копії та занести на телебачення, де він, як виявилося, працює, що я і зробив. З того часу минуло майже три тижні, пан Біровчак більше у санаторій не навідувався.

Для мене прізвище Біровчака В. ні про що не говорило, тоді я поспілкувався із знайомими журналістами з проханням охарактеризувати: «хто такий?». Їхня відповідь була майже однаковою: доброго не скажемо нічого, а з професійної солідарності поганого не будемо говорити. Пізніше я довідався, що він працював головним редактором спортивних програм на Закарпатському телебаченні, та вже минає другий місяць, як його звільнено з цієї посади за «непрофесійність, безвідповідальність та зловживання спиртним» (витяг з інтернет-ресурсу). Також дізнався, що Віталій підробляє весільним тамадою і в цій іпостасі користується значним попитом. Судячи з його «кар’єрного росту як журналіста», тамада з нього - більший профі. Тому подальша моя дискусія з ним у якості журналіста на сторінках газет, вважаю, - неможлива. Тим більше, що за фахом він - не журналіст, а закінчив ЗакДУ за спеціальністю "міжнародна економіка". Якщо нас доля зведе разом на весіллі, можемо продовжити спілкуватись на весільні теми.

Що стосується Вадима Сурмая, то він – музикант і вільнонайманий непрофесійний відеооператор.

Щодо теми «Дрогобецький і водогін».

Кожна людина шукає собі подібного, і пан Біровчак його знайшов. Тож хто такий Дрогобецький? Я б його назвав типовим "регіоналом". Говорячи про "регіонала", я маю на увазі не партійну приналежність. У партії регіонів теж були порядні люди, які лише формально були змушені записатися в "Регіони", щоб не втратити роботу, мати можливість прогодувати сім'ю . "Регіонали" є в кожній партії, є вони і серед безпартійних. Я маю на увазі той узагальнюючий образ «регіонала», який склався за часів правління Януковича. Як правило, це - людина з темним минулим, яка ні перед чим не зупиниться, щоб досягти своєї мети, для якої немає нічого святого, яка може зрадити в будь-яку хвилину; яка хоче керувати усім своїм оточенням, в тому числі - із застосуванням погроз та шантажу. Не терпить "інакомислія". Той, хто не кориться "регіоналу" - ворог. А ще "регіонал" дурить пересічних громадян подачками, які нібито роздає зі своєї кишені у вигляді благодійництва, а фактично - краденими грошима.

А все-таки, хто такий Дрогобецький? В минулому збирав данину, в тому числі і в санаторії "Квітка полонини", поки йому не "намилили шию" та не виставили за територію. Але звички до поборів залишилися. Вже будучи головою сільської ради, попався на хабарі, цей факт було зафіксовано на відео, його затримали, та за деякий час дивним чином звільнили із слідчого ізолятора. А опісля з'явилися нові приватизовані ділянки в районі "Сонячного Закарпаття". Щоб заволодіти владою в районі, Дрогобецький організував звільнення з посади керівника районного осередку партії регіонів, а пізніше "посунув" ту ж особу з посади голови райдержадміністрації – і це, свого товариша, який допомагав йому вийти в люди. Очоливши за часів Януковича районну державну адміністрацію, під час подій на Майдані організовував виїзди "тітушок" до Києва, Ужгорода (подивіться на Yuo Tube сюжет "Мітинг тітушок в Ужгороді" від 25 січня 2014 року...). Коли депутати Свалявської районної ради після розстрілу людей у Києві хотіли дати політичну оцінку подіям, привів на сесію районної ради своїх "бойовиків" і зірвав її.

Але для чого потрібно було йти до губернатора з проблемою водопостачання Поляни, коли таку само нестачу води відчуває в це посушливе літо чи не половина області? А в цьому - весь Дрогобецький. Маючи не зовсім бездоганну репутацію, йому потрібно зачепитися за будь-який інформаційний привід, щоб за оте його"світле" минуле забули, одночасно створити собі образ позитивного "героя", який бореться за інтереси односельців. Цей водогін потрібно було побудувати ще декілька років тому, коли «Укрпрофоздоровниця» надсилала листи п. Дрогобецькому з попередженням, що існуючий водогін не зможе забезпечити нові об’єкти, які будуються в с. Поляна та Солочині і потрібно будувати новий або підсилити існуючий, тим більше що санаторії перераховують значні кошти на Полянську сільську раду. Так, лише в 2014 році санаторій «Поляна» та «Сонячне «Закарпаття» перерахували більше 3 млн. грн. То невже потрібно було чекати, щоб прийшов новий губернатор і благословив водогін. Чи може п. Дрогобецький зрозумів, що жителі Поляни почали прозрівати і зрозуміли, що в проблемі з водогоном винуватий саме сільський голова надаючи дозволи на будівництво не враховуючи можливості водогону та каналізаційних мереж.

У всіх публікаціях Біровчака-Сурмая (а їх на сьогоднішній день - вісім) прослідковується основна теза: Дрогобецький - творець добра і блага, без нього жителі Поляни були б без води. При цьому витримані всі канони класичної драми у вигляді фарсу (або профанації). Якщо коротко, на рівні журналістики Біровчака:

Зав’язка – знайшли проблему за принципом: «якщо краник без води, значить, винувата «Укрпрофоздоровниця».

Розвиток подій – знайшли Робін Гуда, який вирішить всі проблеми: на сцені з’являється Дрогобецький.

Кульмінація – проект, бульдозер, траншея, труба (однак хочу зауважити, що проект був розроблений «Укрпрофоздоровницею» і запропонований Полянській сільській раді для підсилення існуючого водогону ще 10 років тому, і з незрозумілих причин той же Дрогобецький не дав навіть відповіді щодо можливої співпраці в напрямку водозабезпечення усіх споживачів)

Розв’язка – хеппі-енд: «Якщо в кранику - вода, значить, – Дрогобецький…».

Ніхто не проти добра. Але добро потрібно творити заради добра, а не заради вихваляння в засобах масової інформації. Якщо хочеш допомогти людям – допоможи, ніхто не проти, в тому числі і керівники «Укрпрофоздоровниці».

Слід додати, що Дрогобецький активно маніпулює громадською думкою, організувавши у доступних йому ЗМІ ряд інтерв'ю, публікацій та сюжетів про себе та село Поляну.

Так, в одній з публікацій йдеться про те, що така ж проблема, як зараз із водопостачанням, дошкуляла років з десять тому. Тоді йшлося про електропостачання. І, мовляв, Дрогобецький її успішно вирішив. Я добре пам'ятаю той час, тому що від перебоїв з подачею електроструму страждав і санаторій "Квітка полонини". Але Дрогобецький до її розв'язання не має жодного стосунку. Якщо точніше, то певне відношення таки має, бо створив її також він, тими ж незаконними будівлями на території Полянської сільської ради. А вирішив це питання тодішній голова райдержадміністрації (так співпало, що нині він також очолив Свалявську РДА), зібравши усіх зацікавлених підприємців, яких без істерії, без преси, без телебачення зумів переконати, що надійне енергозабезпечення - загальна справа, і вирішити її - в наших інтересах. Ми тоді скооперували необхідні кошти, встановили новий потужний трансформатор, провели додаткові електролінії. Але все це - не завдяки Дрогобецькому, який собі приписує чужі заслуги.

Або ось ще таке. В Поляні побудовано прекрасний спортивний комплекс, чи не найкращий у районі. Знову-таки, побудований не за кошти села чи особисті Дрогобецького. Гроші переказували практично всі, хто працює на території села, в тому числі і санаторії, навіть і "Квітка полонини" та "Сузіря", хоча ці заклади територіально відносяться до села Солочин. Давали кошти, щоб стадіоном могли користуватися всі. Але спортивний об'єкт став "приватним клубом" для Дрогобецького та його оточення. Гадаєте, прибутки від заходів, які там проводяться, спрямовуються у сільську раду, на балансі якої стадіон? Аж ніяк. А куди? Думаю, не важко здогадатися. До речі, будували стадіон знову-таки фірми, засновниками яких є родичі та наближені до Полянського сільського голови. Варто було би вивчити кошториси робіт, і тоді стане зрозуміло, звідки беруться гроші для благодійництва. Одна справа - благодійництво за чесно зароблені гроші, інша - подачки за "відмиті", коли вкрадене осідає в когось у кишені, і лише мізерна частка з того перепадає людям.

Тепер хотів би повернутися до питання власності санаторіїв, яким теж переймається пан Дрогобецький.

Хіба так важливо, кому належить майно? Головне, щоб підприємство ефективно працювало.

Перед законом всі форми власності рівні. Не зрозуміло, у чию власність хоче передати санаторії Дрогобецький. У державну? Але Міністерство охорони здоров'я на своєму балансі має десятки санаторіїв і не може їм дати ради. У приватну? Але більшість приватних санаторіїв працюють у кращому випадку 7-8 місяців упродовж року, працівники їх отримують мінімальні зарплати, практично всі такі заклади є платниками єдиного податку, а отже, держава недоотримує від них до бюджету суттєві надходження.

З іншого боку, три санаторії - "Поляна", "Сонячне Закарпаття", "Квітка полонини" є бюджетоутворюючими і забезпечують до 20 відсотків скарбниці району. Порівняйте: 20 відсотків -три санаторії, а інші 65-70 - скільки? Важко відповісти. Інколи перерозподіл мотивують патріотичними гаслами. Мовляв, санаторіями "Укрпрофоздоровниці" керують кияни. Але ж більшість господарів санаторних об'єктів, що розташовані поряд із тим же "Сонячним Закарпаттям", також не місцеві. То яка різниця, хто є власником - іноземець, закарпатець, харків'янин чи киянин?! Головне, аби забезпечували працівників зарплатою, сплачували податки, розвивали інфраструктуру і т. д. Зрештою, ніхто побудоване звідси не винесе.

Що стосується "Укрпрофоздоровниці". Це ціла система оздоровлення та реабілітації, аналога якій немає. До нас приїздять з-за кордону вчитися, як організовувати санаторне лікування. Представники української курортної системи є президентами, віце-президентами міжнародних структур з бальнеотерапії, світових товариств по фізіотерапії та курортології. Санаторії - це не просто відпочинок, це - науково обґрунтоване лікування, в штаті майже кожного закладу працюють доктори, кандидати наук, постійно проводяться науково-практичні конференції, навчаються лікарі, медсестри, офіціанти, кухарі і т. д.

А що можуть запропонувати приватні санаторії? Я не проти них. Окремі приватні санаторії виглядають більш достойно, ніж деякі заклади "Укрпрофоздоровниці". Я далекий від думки, що в роботі «Укрпрофоздоровниці» - все гаразд. У мене теж є претензії і до керівництва АТ і до методів управління системою. Але це не означає, що потрібно знищувати те, що створювалося десятки років, що довело свою спроможність та ефективність. Якщо не буде санаторно-курортної галузі, сотні тисяч наших громадян не зможуть отримувати кваліфіковане санаторно-курортне лікування. А тим, хто прагне перерозподілу майна, впевнений, не дають спокою більш ніж 30 млн. грн., які щороку надходять до бюджету району від наших оздоровниць. І їм хочеться, щоб ці кошти потрапили до їхньої кишені.

А що таке приватизація по Дрогобецькому?

В 2000-х роках Дрогобецький приватизував комбінат благоустрою, що належав «Укрпрофоздоровниці» і оформив його на членів своєї сім'ї. Тут працювало більш ніж 300 осіб. Зараз працює не більше 10. Чим вони займаються ніхто не знає, хоча регулярно і чомусь вночі тут завантажують і розвантажують ліс – кругляк незрозумілого походження.

Така правда.

Павло Ганинець, головний лікар санаторію "Квітка полонини", заслужений лікар України.

P.S. Пане Біровчак, звертаюсь до Вас з пропозицією. Зверніться в правоохоронні органи з заявою про злочин по тих фактах, які ви оприлюднили в інтернет-ресурсі. Якщо вони підтвердяться, я готовий відповісти по Закону, якщо ні – залиште свою специфічну журналістику і працюйте за своїм справжній покликанням – весільним тамадою.

З повагою, П.П. Ганинець".

Від редакції: Не стаючи на бік жодної зі сторін конфлікту, публікуємо цього листа без правок і скорочень. Насамперед для того, аби привернути до резонансної проблеми увагу обласної влади і керівництва правоохоронних органів.

Останні новини

Закарпаття

Україна

Світ

Всі новини »
Головний редактор - Ярослав Світлик, журналісти - Мирослава Химинець, Вікторія Лисюк, Габріелла Руденко.
© 2010-2014 «Час Закарпаття». Передрук матеріалів дозволений лише за умови гіперпосилання на chas-z.com.ua. E-mail редакції: chas.zakarp@gmail.com