Вона називається «Сталеві нерви тореадора… Україна. 2009–2014» і має 244 сторінки. Це логічне продовження науково-публіцистичного видання «Тяжко жити Касандрою. Україна. 2006–2008» (Ужгород: Ґражда, 2008. – 352 с.) того ж автора.
Зібрані тексти написані й оприлюднені від липня 2008-го до грудня 2014-го, тобто протягом шести з половиною років. Вони з’явилися у таких впливових зарубіжних медіа, як французький щомісячник «Le Monde diplomatique» і російське інтернет-видання «REGNUM». Їх розмістили загальнодержавні щоденні газети «День» і «Голос України», інтернет-видання «Українська правда», журнал «Всесвіт». Частина текстів уперше побачили світ у періодиці Закарпатської області.
Науковець проаналізував суспільно-політичні симптоми сучасної України, чимало висновків, зроблених ним у попередні роки, сьогодні сприймаються пророчими. Про минуле й сьогодення в «Сталевих нервах тореадора» мовиться проникливо й афористично: «Від затяжної Леонідії (президентського правління Кравчука і Кучми) країна перейшла до безславної Вікторії (Ющенка та Януковича). У 1991–1994 і 1994–2004 роках бачимо двох абсолютно різних президентів. Вишколений партійний ідеолог Кравчук і Кучма, простакуватий генеральний директор велетенського заводу. Відтак дістали однойменних двійнят – як два боки одної медалі. І два президентські терміни поспіль у них – на двох. Перший безхмарно і безславно проминув у 2005–2010-му, а другий має обірване датування – 2010–2014-й. До Ющенка ми не доросли, а другого Віктора – Януковича – переросли задовго до його закономірної втечі в Росію. На зміну 13-літтю хиткої, але стабільної Леонідії прийшло турбулентне 9-річчя Вікторії…
Москва зманювала васала Януковича, котрий усерйоз укріплювався поблизу Києва – у дорожезному маєтку в Межигір’ї. Більшість громадян хвилювало не те, що робила центральна влада, а як її позбутися… Революція гідності в Україні взимку 2013–2014 років позначила лінію геополітичного розламу, демаскувала підступного ворога, відновила глобальну двополюсність – звичний світ добра і зла, від якого за чверть століття відвикли, призабули... Відтепер історичний час є стисненим у пружину. Наші дії та слова мають відповідати вимогам спартанського телетайпу. Крим став гірким уроком. Світ визначився. Життя продовжиться, але докорінно зміниться. Поточний шанс для України – це як останній патрон. Ні кроку назад – Москва за спиною… Ілюзії розвіялися із вранішнім туманом. Ми – з протилежних цивілізаційних координат.
…Арсенал Росії поетапно вичерпано: знижки ціни на газ, кредити, груба сила. Вона не може запропонувати сусідам привабливу модель соціально-економічного розвитку на противагу Європейському Союзу. Росія – велика «клаптикова монархія», але бідна… Натомість у стислий термін Україна має провести системну європейську модернізацію – економічну, політичну, соціальну, освітню. Це наша історична місія. Ми не раз були свідками того, що, попри владну концентрацію, державна верхівка з гострою інтелектуальною недостатністю і паралізованою волею не забезпечила національних інтересів... Нам же творити сильну державу. Нам – українцям».
Пропоновану книжку можна прочитати і в електронній версії на персональному сайті Романа Офіцинського.
Медіацентр УжНУ