Серед величних карпатських гір трапляються маленькі одинокі дерев’яні хатки, гуцули їх називають колибами.
У Карпатах здавна колибами називались тимчасові дерев’яні житла лісорубів та чабанів. В умовах високогір’я гуцули пасуть худобу за правилами, що встановлені багато століть тому. На ціле літо пастухи виганяють овець, кіз, волів, корів і коней на високі гірські луки – полонини.
{g}
Полонини, як правило, розташовані на значній відстані від сіл на висоті від 1200 до 1800 метрів над рівнем моря. У колибах чабани не тільки живуть, а й варять гуцульські сири – бринзу, вурду, будз, пише
"Відкривай Україну".
Попрацювавши ціле літо в горах, вівчарі повертаються додому і влаштовують гучне свято – фестиваль “Гуцульська бриндзя“, який щороку проходить на початку вересня у Рахові. Свято супроводжується ярмарком та веселощами.