Коли вночі у дім, квартиру, хату
Прийде Різдво, ялинка і вогні -
Згадай хоч на хвилину про солдата,
Який в окопі мерзне на війні.
Який своє Різдво зустріне в полі
Під кулі свист і вітру коляду…
Хай спогад твій йому тамує болі,
Хай щира згадка піднімає дух,
Бо в цьогорічнім році щастя й туга
Змішались в датах, цифрах, іменах…
Яке ж Різдво без батька, сина, друга…
Які ж свята, коли іде війна.
І в час, коли годинник цокне в тиші
Й по вінця буде келих. Щастя… сміх…
Не говори тостів хвалебно-пишних,
А помолись за мертвих і живих.
Коли ти сядеш за різдвяний стіл,
Щоби спожити ці дари Господні,
Згадай за тих, хто в люту заметіль
Орду московську стримує на Сході
Молись за них і їхніх матерів,
Чия кутя окроплена сльозами,
За діточок, що звуть своїх батьків,
Припавши до заплаканої мами.
Прохай у Бога ворога спинить,
Щоби він «Гради» замовчати змусив,
І воїни відчули б хоч на мить
Великий день Народження Ісуса.