Поспостерігати за процесом прийшло чимало народу – журналісти, громадські діячі, євромайданівці, політики, студенти, прості мешканці Ужгорода. Чекати видовища довелося довго, бо на десяту годину, коли домовлялися зібратися, в залі не було ні більшості депутатів, які могли звільнити очільника міста, ні самого мера. На сесію прийшло всього 28 обранців від «Батьківщини» та «ЄЦ», для відставки ж треба було щонайменше 41 голос – тобто 2/3 депутатського складу. Звичайно, присутніх така ситуація не задовольнила. Якщо вони прийшли подивитися, то ця  відставка повин­на пройти тут і відразу! Депутатів почали приводити до залу ледь не за вуха – когось видзвонювали по телефону, за кимось особисто виїжджали. Зрештою, дві години очікування в сесійній залі не пройшли марно: правдами-неправдами, але кворум таки зібрався. Як тільки 41-й депутат завітав у переповнену раду, стало зрозуміло, що мера таки усунуть із посади. Депутат від «УДАРу» Ростислав Буланов, який узяв на себе функції головуючого, питання відставки мера поставив першим у порядку денному, 41 депутат його прийняв одноголосно. 


Далі «полетіла голова» секретаря міської ради – Світлани Король. Такий поспіх зі звільненням цієї людини був зрозумілий. Адже саме на секретаря міськради мали «повісити» обов’язки мера. На вакантну посаду запропонували 3 кандидатів, але голосували тільки за Віктора Щадея, бо інші двоє відмовилися. Що цікаво, обирали Щадея на посаду (секре­таря, який за відсутності мера виконує його обов’язки. – Авт.) не передбаченим законодавством таємним голосуванням, а відкрито: кожен депутат перед тим, як кинути в скриньку бюлетень, демонстрував його комісії. Саме так Ужгород отримав нову владу. Віктор Щадей із трибуни відразу запевнив: він на цій посаді не затримається, і коли будуть нові вибори, а їх обіцяють як мінімум через три місяці, то піде. І навіть балотуватися не буде. Мовляв, не займатиметься виборчою кампанією, а рятуватиме місто від наслідків дій Погорелова…


Як він почав рятувати місто, з’ясувалося вже в четвер – того дня відбулася сесія міської ради. На засіданні стало відомо, що першими кроками нової влади ста­ли… кроки попередньої. Не змінивши абсолютно нічого в кад­ро­во­му питанні, рада на чолі з Віктором Ща­­деєм не вигадувала колесо, а проголосувала за раніше анонсовані речі. Так, депутати затвердили програми економічного й соціального розвитку міста, боротьби зі злочинністю, будівницт­ва житла. А ще проголосували за направлення субвенції з обласного бюджету на зарплати лікарям. Окрім того, депутати ви­рішили ще й розробити схему платного паркування в Ужгороді, якого вже не було років зо три. 

Попри це, новий очільник міста начебто вирішив провести кадрові ротації, причому почав із медицини, яку й так постійно лихоманить. Лікарі зібралися й висловили з цього приводу своє «фе» – мовляв, нічим не допомагаєте, так хоч не заважайте! Тому пролунала пропозиція одного з майданівців не робити кадрових змін без погодження з громадськістю. 

До речі, громадськості не сподобалися перші дії нового голови. Це засвідчила сесія, що відбулася в четвер. До мікрофону для виступів підходили всі присутні й говорили все, що хотіли. З безкінечного потоку думок, які лунали в сесійній залі за 4 години вдалося почути лише дві конструктивні: громадськість хотіла розпустити міську раду та вибрати новий склад виконкому. З першим було складно. Депутати Іван Волошин та Андрій Погорелов запропонували депутатам написати заяви на складання своїх повноважень та піти на перевибори. Проте підтримки в колег не зустріли – цілком імовірно, що хтось злякався за своє «крісло». Зрештою, зійшлися на тому, що депутатам і так нема куди дітися: допоки нових не оберуть, за законом «старі» повинні виконувати свої обов’язки. 
А ось із виконкомом на сесії була справжня біда. Віктор Щадей оголосив із трибуни, що в склад виконкому має увійти щонайменше 45 осіб бажаючих. Почалися гострі дискусії з метою збільшити чи зменшити це число. Дійшло до абсурду: до виконкому почали записуватися всі охочі й ледь не з вулиці. Але активісти та депутати таки дійшли консенсусу. Вони вирішили, що членів виконкому має бути 21 – 10 представників влади й політичних партій та 11 активістів. Конкретно все вирішать до середи, 5 березня. Інші бажаючі принести користь місту повинні створити Громадську раду, якій обіцяють широкі функції з контролю. 


Звичайно, нова влада обіцяє чималі зміни, повне «перезавантаження». Але поки нічого не видно. Це підтверджують як прості ужгородці, так і експерти. Той же таки координатор Громадської мережі «ОПОРА» Святослав Бабі­ля по закінченні сесії відзначив: рішення, за які голосували депута­ти, готували попередники. «Нове ке­­рівництво міста мало б перегля­нути ці проекти, провести громадське обговорення та прийня­ти рішення, а не продовжувати те, що робилося досі», – заявив він. – До ре­чі, жодного проекту на сайті міськради не оприлюднили, хоча й обі­цяли це зробити». Між іншим, за словами С. Бабілі, кандидату­ра В. Ща­дея на цю посаду не розглядала­ся структурами Майдану, іншими громадськими середовищами та громадою міста, а з’явилася як компроміс політичних структур, рівень довіри до яких і так мінімальний. Адже саме В. Щадей свого часу прославився тим, що спершу кидав яйця в Вік­тора Погорелова, а потім очолив його виборчий штаб. Тому про онов­лення міської влади наразі мова не йде... До речі, як стало відомо перед друком газети, облас­ного центру Закарпаття немає в переліку міст, де 25 травня разом із Президентом обиратимуть міських голів. Принаймні в чет­вер­говому рішенні ВР у переліку 27 міст, де треба обрати нового очільника, Ужгорода немає. І це попри те, що ще в понеділок, 24 лютого, депутати міськ­ради на сесії проголосували за звернення до парламенту України з прохан­ням призначити вибори мера. Очевидно, прохання ужгородців до нардепів з якихось причин не дійшло. Цікаво, з яких? 

Петро МИНАЙ. Закарпатська правда