Особливого шарму будьякому середньовічному замку надають... привиди. На Заході вже давно зауважили, що «замки з привидами» значно частіше відвідуються туристами, приносять непогані прибутки. В Україні ж, мусимо визнати, таких фортець не так уже й багато. Не полюбляють примари більшість вітчизняних мурів — і квит. Але Ужгородський має чим похизуватися, пише
маленький рай. Старовинна легенда розповідає, що могутній та багатий володар замку граф Другет мав єдину і прекрасну доньку, про красу якої говорили навіть у далеких країнах. Батько любив її до нестями та вибачав усі провини.
Якось замок оточили польські війська. Воєначальник послав у розвідку одного зі шляхтичів, який проник на територію замку. Трапилося так, що шляхтич випадково познайомився з красунею. Дівчина безтямно закохалася у чужинця, а той, підло використавши це, вивідав, як краще взяти твердиню. Довідавшись про зраду, розгніваний батько наказав живою замурувати доньку у фортечну стіну.
Відтоді, як оповідає легенда, опівночі виходить дівчина зі схованки та йде на пошуки свого коханого. Довго вона блукає замковими мурами і лише перед світанком, після даремних пошуків, з жалібним плачем повертається до товщі муру. Цілком можливо, що така легенда має під собою реальну основу. Із середньовічних трактатів з теорії фортифікаційної справи відомо, що у ті часи люди вірили — якщо при зведенні фортеці у стіну замурувати живу людину, такий замок буде неприступним. І дійсно, знахідки кістяків у європейських фортецях трапляються не так уже й рідко. Авторові цих рядків доводилося чути про те, що на початку минулого століття в одній із стін Ужгородського замку виявили нішу, у якій знаходився жіночий скелет. Однак знайти підтвердження цим словам не вдалося…