На Закарпаття починають прибувати біженці зі Сходу України. Вони цілком реалізувалися у рідних краях, а нині розраховують не на благодійність чи пожертви. Що ж змушує людей покидати рідні домівки і налагоджений побут? Якої саме допомоги потребують вони? Скільки часу планують провести далеко від міст, де жили досі? Про це розповіли учасники прес-конференції:

Отець Олександр Панасенко наприкінці квітня повернувся з Луганщини. Каже, що у Слов’янську, його шокувала велика кількість населення в камуфляжах. «Вони були в достатньо нетверезому стані. Перед міською радою, де завжди багато дітей та працюють атракціони, зараз крутять репертуар гурту «Любе» і ходять чоловіки з достатньо серйозною зброєю». За словами Олександра Панасенка, він сам став свідком, як до райвідділу забрали двох хлопців, які на суржику (що характерно для сіл Луганщини) запитали, як пройти на барикади. «Їх звинуватили, що вони бандерівці, бо говорять українською, - каже отець. – Коли я заговорив з одним із людей в камуфляжі, а це був один з керівників, дізнався, що їх мета – «створення якої-небудь автономної республіки».

Олександр Панасенко представив сім’ю з Луганська, яка приїхала в Ужгород на травневі свята, а зараз не може туди повернутися через несприятливу ситуацію. «Ми помогли влаштувати їх на роботу, із житлом допомогли. У людей там залишилось все, - каже отець. – Їм треба починати з нуля на новому місці. Ми звернулися в ОДА, але поки немає державної програми, щоб допомогти людям, які їдуть із східної України. 

Незабаромочікується приїзд з Артемівська 3 сімей, а також 3 сімей з Луганська. З Соледара звонили, просили дізнатися, як тут зачепитися, щоб залишитися жити. Оскільки найбільш спокійний регіон зараз – це Закарпаття».

Луганчанин Євген Цодіков розповів, що з переїздом тягли до останнього. «Там налагоджений побут, дитина у школі. 1 травня все-таки вирішили виїхати на травневі свята. Тепер повернутися назад майже неможливо. Ми щодня зідзвонюємося з друзями з Луганська, там кажуть, що для тих, хто проукраїнський є загроза якщо не життю, то здоров’ю, - коментує Євген. - З речами виїхати з Луганська тепер просто так не можна. Треба платити данину на блокпостах, озброєні сепаратисти відбирають гроші, речі». Сім’я приїхала на Закарпаття практично без грошей, думали перебути тут 9-те травня і повернутися. Зазначають, що здивувало тут відношення до Дня перемоги, оскільки закарпатці справді вшанували ветеранів, всюди на могилах були квіти. «У нас братські могили заросли бур’яном» ,- зауважує луганчанин. Сім’ї з Луганська допомогли з житлом та роботою, влаштували у школу сина 7-класника. Проблеми наразі мають побутові, зарплати вистачає тільки на оплату квартири.

«Ми просимо ужгородців, хто має можливість, хоча б на півроку, доки люди облаштуються, уступити помешкання до 1000 грн. для сім’ї з трьох осіб. Бо платити більше поки немає можливості, - каже отець О.Панасенко. - До влади хотілося б звернутися на перспективу, якщо є можливість, є землі з числа призначені для розвитку міста, виділити 4-5 соток, щоб поставити невеликий дім. Ці люди принесуть користь області. Адже з Донбасу виїжджають не просто роботяги, а середній клас, люди, які вміють створювати робочі місця. І таких буде ще 7 сімей».
У соцмережах (ФБ) вже створено спеціальну сторінку «Допомога біженцям», там збирається вся необхідна інформація. .

Як розповіли луганчани, ще до травня в Луганське все відбувалося спокійно. Можна було висловлювати свої думки. «Можу сказати, що основна думка людей, хто проти єдності України: вони хочуть повернутися у СРСР. Але навіть при вступі в Росію, цього не буде. Зараз ситуація дуже складна. Активістів шукають по соцмережах, українські прапори спалюють і т.д.».

Відповідаючи на запитання, чи можна було б все ж попередити ці події на Сході України, Євген сказав: «Держава могла все попередити ще у квітні, коли було захоплення СБУ, міліція просто розійшлася. Як можливо захопити будівлю такої установи як СБУ! Крім того Схід України відрізняється від Заходу ментальністю. Сходу треба мати чіткий план дій, треба бачити людям на сході, що влада робить. Цієї конкретики не було, суцільна розмазня. Люди, які живуть на сході Україні, не важливо як вони налаштовані, хочуть конкретики, вони бояться, що схід «зливається».