Здавалось би, парадокс, але влітку селище Солотвино на Тячівщині з його небезпечними карстовими проваллями перетворюється на курортну зону. Сюди на відпочинок масово з’їжджаються туристичні групи та подорожуючі з різних куточків України. Багатьох манить цілюща солона вода, яка тримає на поверхні, та бюджетне житло. Зазвичай, найбільше відпочивальників – в розпал відпусток, у липні-серпні.В Інтернеті можна знайти безліч запрошень від туроператорів відвідати Солотвино. «Український Ізраїль», «Закарпатське Мертве море» – такими назвами спокушають відвідати курорт посередники. Але обіцяючи райський відпочинок, звісно, жодне не згадує, що зона розташована поблизу карстового поля. Зате більш, ніж промовисто, про це попереджають тріщини на будівлях деяких баз, особливо розташованих поблизу проваль, помітні зсуви грунту та провали на деяких ділянках. Однак ризик не зупиняє ані відпочивальників, ані господарів туристичних баз, які продовжують будувати тут туристичні притулки. На території баз господарі облаштовують власні штучні озера або басейни. А от від колись найбільшого озера Кунігунда залишилась табличка на паркані та невелике солене болото на дні, заповнене водою, звідки до баз простираються довжелезні шланги. Тут качають ропу для басейнів. На дні зниклого озера працює екскаватор. Поруч – рештки літнього душу та сцени, де колись виступали учасники традиційного фестивалю «Мелодії солених озер». Ця картина виглядає досить жалюгідно. Поруч – зробили невелике солоне озерце без жодних зручностей. Але і його з одного боку загородили, і за вхід просять 10 гривень з людини.

В зоні відпочинку – туристичні бази на будь-який гаманець та смак. Плату за вхід на басейн, як правило, беруть за весь день, а не погодинно. Коштує це, в основному, 50 гривень за дорослого і 30 – за дитину віком від 5 років. Окремо можна замовити лежак (10 гривень) та заплатити за літній душ (5-10 гривень).

«Заходьте до нас, в нашому басейні найкраща вода на всіх солоних озерах, і недорого – всього 20 гривень», – припрошує господиня сім’ю відпочивальників, які тільки-но приїхали на відпочинок і шукають, де б зупинитись.

Адміністратор бази скаржиться: цього року на їх базі туристів небагато. Тому навіть вирішили знизити ціни за вхід, щоб не залишатись ні з чим.

Нічліг у будиночках для туристів коштує 100-200 гривень з особи за добу. Але неподалік від зони відпочинку місцеві приймають подорожуючих у приватному секторі вдвічі дешевше. Вони з табличками в руках зустрічають приїжджих біля автобусної зупинки та поблизу озер. На багатьох будинках теж часто можна побачити оголошення «Здаються кімнати». За 50 гривень на добу отримаєте старе ліжко та мінімум зручностей (пощастить, якщо буде гарячий душ).

Проживання у більш комфортних умовах коштуватиме відчутно дорожче. Наприклад, як ми з’ясували по телефону, номер «Люкс» на базі відпочинку «Даллас» (2+1) з телевізором і холодильником коштує 500 гривень на добу. У вартість входить і користування басейном. «Люкс» у комплексі «Руслана» з шафою для одягу, балконом, телевізором, холодильником та санвузлом у номері обійдеться у 600-700 гривень. Погодьтесь, за такі гроші можна знайти аналогічний за ціною, але якісніший у плані сервісу відпочинок за кордоном.

Щодо додаткових послуг, то є бази із соляними кімнатами, де година перебування коштує 25 гривень.

В розмовах невибагливі пляжники на умови не нарікають. Кажуть, Солотвино – це прийнятний варіант для бюджетного відпочинку. Багато хто не може дозволити собі поїздку на морське узбережжя, а поплавати і позасмагати кортить. У захваті від солотвинського курорту як студенти, так і пенсіонери, які щороку приїжджають підлікуватись на озера. Незадоволені єдиним – не вистачає простору для прогулянок, бо до центру селища треба йти пішки кілька кілометрів.

Селищний голова Солотвина Юрій Ухаль каже, що дохід в економіку селища від діяльності курортної зони дуже скромний. Адже їх власники сплачують єдиний податок за місцем реєстрації. А з понад сорока баз можна по пальцях перерахувати ті, що належать, власне, солотвинським підприємцям. Вони мали б сплачувати до бюджету селища туристичний збір, але і його не платять.

На питання, наскільки безпечним є відпочинок на озерах, голова селища однозначної відповіді не дає:

«Шахта знаходиться в стороні від озер, але повністю виключати, що там немає жодної загрози, теж не можна. Для того, щоб визначити ступінь небезпеки, потрібні серйозні наукові дослідження», – стверджує Юрій Ухаль. Втім, додає: легкі дерев’яні конструкції тут будувати дозволено.

До речі, серед місцевих мешканців озера популярністю не користуються. Але для підприємливих солотвинців туристи є одним із джерел доходу в літній сезон відпочинку: хто домашні пиріжки продає, хто вино та домашню садовину, хто відкриває торгові точки з морозивом, швидкою їжею тощо. Також на території солоних озер діє ринок, де можна купити все – від купальників до фруктів і овочів, від домашнього вина до овечих шкурок, а ще – дерев'яні сувеніри та унікальні соляні лампи. Працюють різноманітні атракціони для дітей.

Загалом, зона відпочинку з року в рік виглядає хаотично і невпорядковано. Нові котеджі межують зі старими, запущеними і порослими травою дерев'яними будиночками. Складається враження, що власники сяк-так дбають про чистоту лише на території своєї бази. А на нічийних ділянках можна натрапити на купи сміття. Такий собі солоний «шанхай», який, попри все, залишається туристичною принадою Тячівщини. От чи надовго?

Наталія Маджара для Tyachiv.com.ua