Останнім часом спостерігається активізація закордонних вояжів представників проросійських русинських організацій, окремі представники яких входять в так званий «уряд Підкарпатської Русі у вигнанні». Технологія створення «уряду у вигнанні» це традиційний метод підривної стратегії зсередини, та заснований на видимості створення нібито справжньої і законної влади народу, яка з якихось причин не може працювати на своїй батьківщині. В епізоді з «Підкарпатською Руссю» було сформовано ілюзію, що «легітимний уряд республіки» переслідувався владою України, тому він змушений був виїхати і влаштуватися на території Росії. Проект «уряду у вигнанні» став політичним інструментом і може бути реалізований з метою розвитку ситуації в потрібному напрямку. У цьому випадку, безумовно враховуються інтереси країни, яка «переховує» уряд у вигнанні.
Не виключено, що діяльність уряду у вигнанні контролюється розвідувальними органами, структурами публічної дипломатії, фондами та спеціальними службами країни розташування офісу. З моменту свого створення, діяльність неформального уряду «Підкарпатської Русі» стала зосереджуватися на пропагандистської ниві. Офіційні повідомлення «підкарпатського уряду» носять виключно кремлівську риторику. Фактично, русинський «уряд у вигнанні» виконує функцію «рупора Кремля», який об'єднав регіони проросійських конфліктів - Придністров'я, Південної Осетії, Абхазії, Крим, окупований Донбас.
При цьому, діяльність «уряду Підкарпатської Русі» має яскраво виражені особливості:
• періодична публікація думок українських русинів в призмі Кремля і з прив'язкою до резонансних подій; • розміщення повідомлень і публікацій на інформаційних ресурсах Росії;
• актуалізація подій в карпатському регіоні України через думка нібито ущемлених прав корінного населення - русинів;
• зв'язування історичного етносу українських русинів з Росією, що створює передумови для риторики про єдині історичні корені.
Отримуючи достатню фінансову підтримку останніми постійно піднімаються питання начебто недотримання Україною прав національно-культурної меншини русинів. Цілі наукові інститути на території Росії направлені, при цьому, на «вивчення» русинської ідентичності та доведення їх ідентичності та спорідненості з російськими народностями. У інформаційний простір постійно здійснюється «вкид» інформації отриманої від нібито лідерів русинських організацій краю, які з урахуванням «переслідувань українською владою» повинні переховуватись на території іноземних країн.
При цьому, активну розкрутку інформаційних матеріалів та їх подальше поширення і надання «кваліфікованих» коментарів з питань життя, побуту, самоідентичності закарпатських національних меншин та їх етнічної відмінності від решти населення України, здебільшого, надають користувачі з російською пропискою. Таким чином, Кремль намагається розбалансувати ситуацію в Закарпатті через використання етнічного приводу - русинської народності в регіоні. За більш ніж двадцять років Москва посилено формує думку про спільне історичне коріння русинів Західної України і Росії. З цією метою в населених пунктах Закарпаття створені проросійські громадські організації та рухи, які отримують грантову допомогу від Кремля, а представники сформовано уряду «республіки Підкарпатська Русь», використовуються Кремлем в ролі пропагандистського рупору.
Очевидною, метою підтримки пропагандистської діяльності такого «уряду у вигнанні» є ведення підривної ідеологічної роботи, спрямованої на русинську аудиторію Закарпаття. Прогнозується, що даний «уряд у вигнанні» може бути використано Росією як політична технологія для створення конфліктної ситуації в регіоні з подальшим введенням «миротворчих сил» РФ. Подібні сценарії розвитку, Росією були запроваджені під час здійснення гібридної війни на території Грузії та України і виходять з Військової доктрини та Стратегії національної безпеки РФ.
Єдиною реальною можливістю спротиву Російській пропаганді є розуміння сутності проведення інформаційної війни проти України та всебічний аналіз висвітлених в ЗМІ матеріалів, співставлення поданих інформаційних приводів з фактами та з'ясування реальної мети подачі інформації.