З легкої руки професора С.Федаки ця книга, зважаючи на обсяг (458 стор.) та різноплановість уміщеного у ній матеріалу, може слугувати своєрідною енциклопедією одного з наймальовничіших регіонів Закарпаття – Міжгірщини – відомої в Україні та на європейських обширах не лише своєю унікальною природою з Синевирським озером і водопадом Шипіт, а, передовсім, талановитими людьми, які побачили світ у цьому гірському краї. Це – визначний освітній, культурний і громадський діяч, творець і президент Карпатської України Августин Волошин, основоположник україномовного письменства на Закарпатті Василь Гренджа-Донський, історик Іван Дулішкович, Шевченківські лауреати - перший голова крайового Руху поет Петро Скунць та академік-літературознавець Олекса Мишанич, легендарні державні діячі – колишні керівники Закарпаття Юрій Ільницький і Михайло Волощук, народний поет-коломийкар Ілько Гурдзан… Усього у розділі «З Міжгірщини родом» вміщено 143 біографії відомих письменників, науковців, священнослужителів, журналістів, діячів театру і кіно, художників, акторів, видатних спортсменів, медиків, народних депутатів, дисидентів, педагогів, військових діячів...

Розділ «На Міжгірщину ходом» містить 135 біографій про уродженців інших регіонів і держав, які так чи інакше пов’язані з районом: вчителювали, працювали лікарями, писали про нього і його людей, творили, надихаючись його красою. Зокрема - це автор некоронованого гімну Вероховини галицький літератор Микола Устиянович, лікар-науковець Зореслава Шкіряк-Нижник, письменники Василь Кохан та Іван Долгош, художники Золтан Шолтес і Юрій Павлович. Видання повертає пам'ять про цілий ряд чеських і словацьких культурних діячів, які свого часу уславлювали Верховину, та потім були незаслужено забуті.

Голова товариства «Верховинці Міжгірщини» Андрій Сербайло нагадав, що ідея написання цієї книги належить академіку Олексі Мишаничу, висловлену ним ще у 1998 році, та щиро подякував авторам статей, укладачам, дизайнерам, поліграфістам і меценатам - усім, хто долучився до того, аби це видання побачило світ і стало для наступних поколінь верховинців, дослідників історії рідного краю, духовним джерелом про минувшину і сучасність нашої малої Батьківщини.