{g}В суботу 29 квітня в Ужгороді відбулося обрання та нагородження переможців ІІ-го Всеукраїнського конкурсу з живопису «Срібний мольберт», в якому взяли участь студенти мистецьких спеціальностей із 17-ти вищих навчальних закладів України. Професійні журі шляхом таємним рейтинговим оцінюванням обрали 51-го учасника. Протягом декількох днів молоді автори створювали роботи у трьох номінаціях: «Міський пейзаж», «Портрет» та «Імпровізація». Ініціатором та організатором конкурсу виступила культурно-мистецька фундація Brovdi Art.

Редакція «Артс Лукер» поспілкувалася із переможцями конкурсу, і раді представити їх широкій аудиторії. Ми поцікавилася: звідки вони, де навчаються, як проходило змагання, що їм найбільше запам’яталося із арт-батлу, і попросили дати декілька порад наступним конкурсантам. Також Вашій увазі представляємо живописні роботи кожного автора, які здобули перемогу у вищезгаданих номінаціях. Отже, знайомтесь!

Максим Господинчик. Переможець у номінаціях: «Пейзаж – 2 місце»; «Імпровізація – 1 місце»; «Портрет – 1 місце»

Максим Господинчик народився у 1998 році в місті Полонному Хмельницької області. Навчається на 2-му курсі станкового живопису Закарпатської академії мистецтв. З самого дитинства живе із творчістю. Зерно любові до культури привила мати художника, Тетяна Господинчик. Максим є активним учасником та організатором пленерів, полюбляє подорожувати Європою, адже подорожі приносить йому нові творчі сили та розвиток у навчанні.

Номінація «Міський пейзаж» — 2 місце

Номінація «Імпровізація» — 1 місце

Номінація «Портрет» — 1 місце

Участь у «Срібному мольберті» Максима вже є другою. Торік також був призером у двох номінаціях (портрет 3 місце, міський пейзаж 3 місце). Тож набравшись досвіду художник цього року успішно довів, що може займати і перші місця.

«Я беру участь вже вдруге і маю можливість дати оцінку з точки зору учасника. Конкурс ще краще організований цього разу, він став набагато професійнішим, конкурувати було важче. З тими учасниками, що брали участь також вдруге, ми могли побачити, хто в чому за півроку виріс, що здобув. Для кожного учасника є безцінним те, що він може дати собі адекватну оцінку серед студентства усієї України, подивитись на якому він рівні, що потрібно у собі розвивати.

Важко говорити, які завдання були найлегшими або найважчими. Але,безумовно, імпровізація була найприємнішою. Я маю уже певну кількість творчих пошуків і тому це завдання для мене було найбільш хвилюючим та очікуваним. Я прийшов на конкурс вже з сформованою ідеєю роботи та лишалось просто її вдало втілити в життя.

Безумовно, я розраховував на одне з призових місць, признаюсь, що не на перше, тому що багато серед учасників справді професіонали. Але такого результату я точно не очікував.

Мої враження від конкурсу неймовірні. Найбільше запам’яталися моменти, коли отримував призові нагороди від Чебикіна Андрія, Сільваші Тиберія, Скляренко Галини та те, коли Анатолій Криволап давав особисті поради щодо творчого розвитку. Це були хвилини найбільшої насолоди.

Для наступних учасників я можу порадити до кінця вірити у свої сили та ідеї, не зупинятись та завжди доводити роботу до кінця».

Вероніка Сироткіна. Переможець у номінаціях: «Пейзаж – 1 місце »; «Імпровізація – 3 місце»; «Портрет – 2 місце»



Вероніка Сироткіна народилася у 1991 році в місті Нижній Новгород (Росія). З трьох років живе в Одеській області. Зараз навчається на 4-му курсі факультету живопису Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури (НАОМА). Також закінчила навчання в Одеському художньому училищі імені М.Б. Грекова. Малює з дитинства, тому при виборі напрямку не вагалася.

Номінація «Міський пейзаж» — 1 місце

Номінація «Імпровізація» — 3 місце

Номінація «Портрет» — 2 місце

«Про студентський конкурс «Срібний мольберт» дізналася від своєї подруги, яка в минулому році також брала там участь. Я довго вагалася, чи змагатися, так як полюбляю спокійне проведення часу. Враження отримала чудові, весь конкурс запам’ятався як єдина ціла подія, що швидко промайнула. Із усіх номінацій для мене найважчим видався портрет, оскільки останні два роки зовсім їх не писала.

Нагороди були несподівані. А майбутнім учасникам хочу побажати малювати те, до чого лежить їхня душа та не звертати увагу на оцінювання».

Катерина Шелевицька. Переможець у номінації: «Пейзаж – 3 місце»



Катерина Шелевицька народилася в 1996 році в місті Мукачево. Студентка 4-го курсу спеціальності графічного дизайну Закарпатської академії мистецтв (відділення в Мукачеві). З дитинства мріяла стати модельєром, тому малювала свої колекції паперовим лялькам. Оскільки її батько художник (Шелевецький Юрій), тому виросла у творчій атмосфері, слухала гарну музику, бачила хороший живопис, багато дізнавалася про різних художників й мистецтво. На нові творчі звершення молоду художницю надихають подорожі та виставки в різних європейських мегаполісів таких, як Краків, Будапешт, Відень, Дрезден та Берлін. Зараз працює над серією плакатів про сучасні українські музичні гурти, серед яких: Дахабраха, Дак Дотерс, Панівалькова та інші.

Номінація «Міський пейзаж» — 3 місце

«Хотіла взяти участь в конкурсі ще минулого року, але тоді учасників відбирали самі вузи і тому не пройшла — кількість місць була обмежена. Тоді засмутилася, але чітко вирішила, що наступного разу точно візьму участь. Дуже рада, що цього року відбір робіт проходив за новим методом, більш якісним, як і кінцеве голосування і вибір переможців.

Організація конкурсу проходила на дуже високому рівні, все було продумано, все робилося з думкою про комфорт учасників конкурсу. Найбільше запам’ятався і сподобався етап «Імпровізація», який проходив в ILKO Gallery. Локація для створення творчих робіт підібрана ідеально. Було б чудово, якби і виставка робіт проходила там. Дуже рада, що з’явилася така номінація, як «Імпровізація» — це найцікавіший етап, також було цікаво подивитися на творчий процес роботи інших учасників.

Було дуже приємно, адже я навчаюся по спеціалізації «Графічний дизайн», а не на станковому живописі, як більшість учасників. Але багато часу приділяю також живопису, підходжу до цього питання більш творчо. Не збираюсь зупинятись і буду надалі розвивати свої здібності як живописець.

Бажаю наступним конкурсантам прислухатися до порад журі, які вони дають перед початком конкурсних етапів усім учасникам, старатися в роботах виразити себе, показати свої почуття, емоції, кайфувати від процесу роботи і не зациклюватися на отриманні нагород».

Володимир Когут. Переможець у номінації: «Імпровізація – 2 місце»



Володимир Когут народився у 1995 році у Львові. Навчається на 5-му курсі на кафедрі Монументального живопису Львівської національної академії мистецтв. Для Володимира мистецтво — це місце і вид діяльності, в якій він може звільнитися від думок і перенестися жити на іншу планету. За словами художника, це щось споріднене з безкоштовним білетом в космос. Все стає мізерним, існуєш тільки – ти, полотна і фарби. В той час, коли він малює – він живе.

Номінація «Імпровізація» — 2 місце

«Кажучи чесно я не сам знайшов конкурс. Мені розповіли знайомі, спершу я не дуже планував брати участь, особисто не люблю змагань, але так склалось що участь взяв, і радий тому, що зараз відповідаю на ці питання, на кшталт «як то бути переможцем»

Потрібно зазначити важливу деталь, конкурс був на найвищому професійному рівні, були враховані всі потреби і деталі для успішного проведення. Що стосується учасників, тут скажу коротко, з деякими, я вважатиму за честь, що мені випала нагода з ними попрацювати.

Моменти, що найбільше запам’яталися — всі вони якось зв’язані і важко виділити конкретні, найбільше запам’ятались люди і відношення – те, що в наш час так рідко можна зустріти. Це зробили українці для українців — більше і сильніше — не скажеш.

З яким із завдань було найлегше або важче справитися, то не думаю, що це аж так вважливо, легше – важче. Скоріше я б спитав, яке завдання забрало найбільше сил в плані емоційного виснаження, то тут «Імпровізація» без варіантів.

Мою реакцію, як призера зрозуміють тільки батьки, це знаєте споріднено, коли батьки стоять а дитина переступає поріг школи, коли їхню дитину приймають до інституту або ж, коли їхня дитина створює власну сім’ю. Емоції, коли соціум приймає дитину – найдорожче, що є у батьків, ось такі відчуття і я мав, коли оцінили мою роботу.

Моя порада наступним конкурсантам — вивчіть реалізм і забудьте його! Не вивчивши — нічого не буде, не забувши — рухатись нема куди».

Петро Грицюк. Переможець у номінації: «Портрет – 3 місце»



Петро Грицюк народився у 1992 році на Івано-Франківщині. Зараз навчається на 6-му курсі на кафедрі художнього металу у Львівській національній академії мистецтв. З самого дитинства був впевнений, що стане художником. Підсвідомо чи ні, але коли прийшов час вибирати професію, то його рішення було однозначним.

Номінація «Портрет» — 3 місце

«Про «Срібний мольберт» дізнався із інтернет-ЗМІ. Як тільки побачив оголошення про конкурс, довго не вагався і вирішив подати заявку. Враження від конкурсу приємні і незабутні. Все дуже сподобалось, і рівень організації, і атмосфера, і саме місто Ужгород.

Мені найбільше запам’ятались прогулянки містом і церемонія нагородження, і звісно те, як ми виконували творчі завдання. Насправді всі завдання були нелегкими, та «Портрет» було найважче малювати. Почути, що я отримав третє місце було неочікувано та дуже приємно. Конкуренція була доволі сильною, і те, що назвуть моє ім’я, я навіть не чекав.

Майбутнім учасникам потрібно працювати, багато працювати. Не боятися експериментувати та шукати нові ідеї».