Так я потрапив у Самарканд, на Кавказ, побачив Вірменію, Грузію, об’їздив усі прибалтійські республіки. Доля Тараса Григоровича мене зацікавила, бо в ньому поєдналися два таланти – мистецький і поетич¬ний. Але ми Шевченку маємо віддати особливу шану й завдяки його таланту графіка, адже саме він створив потужну галерею порт¬ретів російської інтелігенції, яка, до речі, збережена, і яка досі посідає чільне місце в духовному надбанні російської культури. Як свідчать джерела, в тодішнього петербурзького аристократа Нестора Кукольника проводилися модні в столиці читання, й Тарас Шевченко намагався їх відвідувати. Саме там він перезнайомився з усією російською та польською інтелігенцією. Нині збереглося понад 400 листів від Шевченка друзям і навпаки (найбільше листів до приятелів-лікарів: коли молодий ще Тарас жив і працював у майстерні Ширяєва, останній мало зважав на умови роботи учнів, тоді Шевченко сильно застудився, і недуги все життя його переслідували). 

До речі, Нестор Кукольник – відома постать того часу: письменник, драматург, поет, видавець, громадський діяч. Навчався в Ніжинській гімназії, коли нею керував Іван Орлай, був основ¬ним звинувачуваним у «справі вільнодумства» та гімназійним товаришем Гоголя. Його перу належать гімн «Боже, царя храни» та романс «Очи черные», а батько його Василь був родом із Росвигова, що в Мукачеві... 

Із Шевченком – по етапу На засланні Тарас Шевченко провів десять тяжких років. Цей жахливий період ще більше підір-вав його здоров’я, але не вбив у ньому любові до життя. Як відомо з історії, у червні 1847-го Тараса доставили в Оренбург, відтак в Орську фортецю. Солдатська служба в той час була карою, вона нічим не відрізнялася від каторги. Навесні 1848 року з метою наукових досліджень була організована експедиція, до складу якої включили Шевченка як рядового солдата. Але керівники експедиції – капітан-лейтенант О. Бутаков і штабс-капітан генштабу О. Макшеєв – дуже добре ставилися до політв’язня й всупереч забороні писати і малювати доручили Шевченкові виконувати обов’язки художника. Працюючи в експедиції, Шевченко виконав близько 300 малюнків аквареллю та олівцем, на яких зобразив природу Казахстану, береги Аральського моря, а також побут казахського народу. У цей час він написав 72 поезії. По закінченні експедиції на Шевченка написали донос, тому перевели в Новопетровське укріп¬лення. Цікаво, що знайшовши на березі Каспійського моря алебастр і глину, він почав займатися скульптурою. Після призначення нового коменданта майора Ускова, який гуманно ставився до Шевченка, значно послабився нагляд за ним. «Це було укріплення на березі моря, метрів за 600 від комендатури, розповідає Михайло Белень. – Шевченко був єдиним інтелігентом серед злодіїв. Аби його не вбили чи не спровокували, Усков домовився з друзями, щоб відправити поета в експедицію з пошуку різних геологічних знахідок. У цей час митець написав багато акварелей і портретів. 

Художник змальовував монгольські камені з символами (орда залишала в степу культові споруди), які й досі ще знаходять». «До Новопетрівського укріплення я їхав 130 км через пустелю, і, пам’ятаю, все випитував у провідника, чи тут водяться кобри, – пригадує М. Белень. – А провідник мені каже: «Якщо тут ще будуть кобри, то взагалі капець… Те, що Шевченко там пережив – жах. Нинішня комендатура досі збереглася. Впевнений, що оригінали «Захалявних книжечок» там же, казахи їх нам не віддали. 

Вони теж цінили генія. До речі, серед казахів дуже багато Тарасів… Усков дозволив Шевченкові вирити земляночку, поставити столик із туфа. Фактично те, що поет вижив 7 довгих років у Новопетровському укріпленні, заслуга майора Ускова. Я три місяці досліджував ці місця, це унікальний досвід!» Понад десять років перебував Шевченко на засланні в жорстоких умовах миколаївської солдатчини. Тільки завдяки наполегливим старанням друзів Тараса Григоровича звільнили. Особливо клопоталися цим сім’я віце-президента Академії художеств Ф.П. Толстого, учений Бер, художник Осипов, письменник Писемський, польський революціонер-демократ Сєраковський та інші. Шевченкіана митця Образ Тараса Григоровича широко присутній у творчості М. Беленя – це і скульптура, і графіка, і медальєрне мистецтво. Також він є автором пам’ятнику Кобзареві в Мукачеві, графічних робіт, об’єднаних темою «Життєвий шлях Тараса Шевченка». І пам’ятних ме¬далей. Майже три десятиліття прискіпливого вивчення життя та творчості Шевченка втілено в 4 банери, які широко освітлюють усю хронологію життя і творчості символу української духовності.