Про це екс-голова Нафтогазвидобування розповів у останньому інтерв’ю Українській Правді, а раніше – Дзеркалу Тижня, уточнивши деталі свого викрадення та утримання в Карпатах.
Олега Семінського викрали у лютому 2012 року, на тлі війни за компанію, яку він тоді очолював і яка володіла ліцензіями на видобуток газу на найбільш крупних нафтогазових родовищах у країні. За контроль над компанією у різні часи зійшлися одіозні Микола Рудьковський та Нестор Шуфрич, а також олігархи Рінат Ахметов та Петро Порошенко, а також Віктор Медведчук та оточення Віктора Януковича.
– Через полтора года плена, в середине лета 2013 года меня перевезли в Закарпатье. Там уже не применяли физического насилия. Там я впервые увидел себя в зеркало за 1,5 года. В Закарпатье меня держали в комнате, где вдоль стены комнаты была труба, было окошко для подачи пищи, была кровать, туалет и метровый трос. Я был закован, но я уже мог стоять. Потом я уже начал отжиматься и потихоньку приводить себя в порядок, – розповів Олег Семінський у інтерв’ю УП. На уточнююче запитання, чому екс-очільник Нафтогазвидобування вирішив, що він на Закарпатті, той зауважив:
– По говору определил. И по другим признакам. Например, позже мне удалось выпросить несколько газет. Они мне привезли "Комсомольскую правду". Открываю середину газеты а там реклама львовского кинотеатра имени Коперника Более того, переворачиваю газету – друкарня города Львов. Позже я подсмотрел пакет с надписью "Барва" – во Львове есть такая сеть супермаркетов.
У прямій мові Олега Семінського помітна плутанина, адже що львівський слід має до Закарпаття – не зрозуміло.
А ось що він розповідає у минулорічному інтерв’ю Дзеркалу Тижня про цей фрагмент свого викрадення:
– …Після того, як мене кілька разів перевозили, якийсь час мене утримували, швидше за все, під Гостомелем — було чути звуки лопаті вертольота. Також за непрямими фактами я визначив, що останні 2,5 року примусового ув'язнення мене утримували на ланцюзі, скоріше за все, спочатку у Львівській, а потім у Закарпатській областях. Але перед тим, як туди перевозити, відібрали зубну щітку та всі наклейки від пакетів, які я намагався зберегти як докази, – пояснює Семінський. – На моє переконанням, мене спеціально перевезли в Карпати, щоб я думав, що до викрадення причетний Шуфрич. Але це малоймовірно. А те, що я перебував у районі Карпат, визначив за багатьма ознаками. Для себе я склав перелік із 26 ознак того, що перебуваю в Західній Україні. Це й діалект злочинців, які вартували мене, один розмовляв навіть польською, і реквізити "Комсомольской правды", яку мені через півтора року все-таки стали давати, — надруковано у львівській друкарні, і упаковка якогось печива до Великодня, виробленого у Львові, з якої я акуратно зняв наклейки в надії зберегти відбитки пальців, і багато чого іншого. Але перед тим як мене звільнити, це все відібрали.
Сьогодні Олег Семінський намагається відновитися на посаді через суд, але поки не надто вдало.