В деяких тропічних країнах господарі збирають по 4-5 урожаїв за рік. А в наших умовах можна реально вирощувати по 2 врожаї. Ось і зараз, після збору зернових, ранньої капусти або часника можна садити й ранню картоплю («сороківку»), спаржеву квасолю, сіяти редис або кріп. Але детальніше зупинитися я хочу саме на редьці – тій культурі, яка може дати і реальний дохід, і користь.
Є такі рослини, як японська редька дайкон і китайська редька лобо. На добрій землі і при хорошій агротехніці дайкон виростає до півметра завдовжки і 15 см у діаметрі. Плід білого кольору. Більша частина кореня виростає на поверхні землі. А редька лобо досягає до таких розмірів, як футбольний м’яч. Свого часу я вирощував ці культури у великій кількості і здавав у овочеві магазини.
Чим ці рослини такі хороші? Тим, що їхня м’якоть дуже смачна, соковита, не має гірчинки і головне – ці редьки ефективно очищають нашу печінку та вміщують у своєму складі корисні мікро- та макро-елементами. Приміром, дайкон багатий на кальцій, калій, йод, магній, залізо, селен тощо. Недивно, що в Японії ця редька є найпопулярнішою овочевою культурою.
Щодо властивості цих рослин очищувати печінку – вони такі ж корисні, як і розторопша плямиста. Свого часу агенти спецслужб, йдучи на завдання, коли потрібно було пити багато алкогольних напоїв, заздалегідь з’їдали одну столову ложку насіння розторопші плямистої, а відтак могли споживати спиртне скільки завгодно, але вони були тверезі і мали світлу голову. Натомість противник, від якого треба було вивідати необхідну інформацію, був п’яним і мимоволі виказував усі секретні дані. Звичайно, дайкон і лобо – теж помічні рослини, але не в такій мірі, проте також очищають печінку.
Ці редиски – культури короткого дня. Їх не можна висівати весною. Якщо посієте їх напровесні, вони відразу ж дадуть квітконоси і ніякого плода не буде. Тому сіяти це насіння потрібно з 5 по 20 липня.
Якщо пізніше (на початку серпня), то плоди до кінця жовтня не наберуть тієї маси, яку б могли набрати, якби рослину посіяти вчасно. Культури короткого дня потребують 8-годинної світлової умови. Тож коли сіятимете ці редьки в себе на присадибній ділянці, то можете зробити такий дослід. Частину посіву закрийте чорною агроплівкою і відкривайте ділянку на світло на 8 годин. З часом побачите, що саме там коренеплоди будуть вдвічі більшими.
До слова, ці редьки добре сходять. Тому насінина від насінини повинні знаходитися на відстані 8-10 см. По мірі росту рослин їх можна прополювати, аби давати можливість доростати іншим. Є ще одна особливість. Цю смачну і поживну м’якоть полюбляють не тільки люди, але й різноманітні шкідники. Якщо земля дуже заражена ними, то, буває, витягнеш коренеплід, а він увесь поточений. Тому для фермерів, які вирощують такі культури, потрібно проводити відповідну агротехніку.Для того, щоб очистити землю від шкідників і бур’янів, раніше наші предки робили «чорний пар». Ранньою весною орали землю і нічого не сіяли в грунт. А тільки-но зійдуть бур’яни в фазі ниточки, відразу ж боронували і бур’яни знищувалися. Коли через тиждень-два вони знову з’являлися – повторно боронували, і так робили ціле літо, аж до осені. А восени сіяли озиму пшеницю і тоді на тих нивах не було ні бур’янів, ні шкідників. Адже в ті часи гербіцидів не було. А нині метод «чорного пару» майже ніхто не використовує. Натомість нині фермери можуть зробити так: ранньою весною на ділянці, де планується посів дайкону чи лобо, вартує посіяти жито або тритікале. В червні ці сходи, поборовши свою жадібність (аби не використати для худоби), треба заорати в землю (ця зелена маса знищить нематоди, шкідники, які є в грунті). Це стане добривом, а редька дайкон тоді буде вирощена на органіці. Насіння можна придбати в насіннєвому магазині. А насінини лобо– замовити по Інтернету. А фермерам, які хочуть вирощувати ці культури в промислових масштабах, раджу запастися своїм насінням. Коренеплоди треба зберігати, як моркву (засипати піском). До слова, ця редька дуже любить вологу, тож у засуху її потрібно поливати, тоді вона буде соковина і добре ростиме.