Текст коментаря
Ваше ім'я
Код з малюнка:
Зберегти Скасувати

Закарпатка готує солодкі дива (ФОТО)

19 вересня 2017 р., 09:23

Про кондитерське захоплення Катерини Волобуєвої ми дізналися випадково – на свій день народження вона пригостила працівників редакції не просто смачним, а ще й напрочуд гарним тортом.

І коли з’ясувалося, що приготувала його сама, всі ахнули. Звісно, газетярі не оминуть можливості вивідати якісь цікавинки, от і Каті ми влаштували невеличкий «допит».

Готувати… ненавиділа

{g}

«Все почалося з того, що торік на день народження донечки я хотіла подарувати їй тортик – великий, із кремом, яскраво оформлений. (Чесно кажучи, в дитинстві сама мріяла про такий, а отримувала – з повидлом). Але пекти я не вміла, тож звернулася до фахівців. Ціни «кусалися»… Тепер уже розумію, що вони цілком реальні, враховуючи собівартість продуктів і вкладену працю. А тоді почала шукати інформацію в інтернеті, як зробити це самотужки. Для «репетиції» спекла на Великдень торт із їстівним бантиком. Рідним сподобалося. А 25 травня, коли нашій Майї виповнився рочок, я порадувала її омріяним розкішним тортом. Усі були в шоці», – зізнається Катерина.

Щоб зрозуміти, чому, слід зауважити: кухонні справи вона ніколи не любила, готувати ненавиділа – цим займалася мама. А тут – такий шедевр. Сам процес приготування – малювати, вирізати, ліпити – Каті настільки сподобався, що на чергові іменини рідних вона знову зробила солодкий сюрприз. І пішло-поїхало. «За освітою я менеджер із міжнародного туризму, працювала в турагентстві, додому поверталася пізно, ще й там людям путівки підбирала. Ну й із друзями поспілкуватися хотілося. А зараз я в декреті, з’явилося більше часу, от і витрачаю його на таке несподіване для мене самої хобі», – розповідає молода жінка.

Щоб бісквіт не ріс гіркою – не змащуйте бортики тортівниціЩоправда, не все складалося гладко. Перші 5 бісквітів виростали горбом, і нічого з тим не могла вдіяти. Лазила в інтернеті, питала знайомих, у чому річ.

Виявилося, що просто боки форми нічим не треба змащувати чи присипати. Бо бісквіт мусить наче чіплятися за них і повзти вверх рівномірно. А якщо стінки «ковзкі», то він сповзає. Було й таке, що корж опадав – бо зарано відкривала духовку. Наморочилася також зі своїм улюбленим білково-заварним кремом. Він дуже капризний і постійно виходив зарідким. «Там температура сиропу, в який заливаєш збиті білки, має бути рівно 118 градусів, – пояснює Катерина. – Я намагалася визначати її на око – по ниточці, за консистенцією м’якої кульки. Але доки не купила спеціальний термометр, виходило з поперемінним успіхом. Усе-таки важливо мати необхідне обладнання». Словом, училася на власних помилках. Кілька разів навіть казала собі: «Все, набридло, більше нічого не печу». Але через місяць уже знову хотілося щось заколотити.

На кожному етапі виріб має «відлежатися»На великий гарний торт у Каті йде два з половиною дні. Звечора пече бісквіт, котрий мусить відстоятися до ранку – навіть виймати з форми його можна лише після повного остигання. Вранці корж можна розрізати на шари й наповнювати кремом. Після цього він знову як мінімум дві години має відлежатися в холодильнику.

Тепер його треба покрити ганашем (розтоплений шоколад із вершками або маслом), щоб поверхня стала ідеально рівною. Якщо промащені коржі не витримати належний час, вони просядуть, і ганаш потріскається. Все це знову має повністю застити, щоб вийшов твердий каркас. А вже на нього йде мастика. Вона буває з цукру, меду, жувального зефіру, навіть зі згущеного молока, нею можна просто фантастично прикрасити випічку. Але моя співрозмовниця вподобала рецепт, складові якого – кілограм цукрової пудри, мед і желатин. Заготовка може й півроку стояти, тобто це не разова порція. Процес роботи з мастикою Катя описує так:

– Я розкачую її до певної товщини й обхоплюю нею торт, щоб не виникало збоку складочок. 

Якщо «полотно» не тягнути, а наче підштовхувати до бортиків, то це вдасться, бо матеріал дуже еластичний. А от для декору потрібні різнокольорові варіанти. Пробувала використовувати натуральні барвники – не те. Вони дуже несподівано міняють колір внаслідок реакції з киснем і плюс дуже вологі, через що мастика втрачає еластичність, рветься. Тому я перейшла до гелевих харчових барвників хороших американських фірм. Додаю їх зовсім мало. А вже потім, як із пластиліну, вирізаю чи ліплю, що завгодно. Зазвичай в інтернеті знаходжу потрібну картинку, дивлюся й перемальовую, затим вирізаю за паперовим лекалом. (Хоча образотворчого мистецтва ніде спеціально не вчилася. – Авт.) У принципі, мастика – це декор, вона не всім до смаку, дехто залишає її збоку на тарілці. Якщо ж потрібен виключно натурпродукт, тоді вигадую якесь інше оздоблення.

Продукти на 3-кілограмовий торт потягнуть на 400 гривень

Катерина любить вологі торти, тому просочує їх. Для цього можна брати простий цукровий сироп чи прокип’ятити воду з медом, але моя співрозмовниця обирає складніший варіант – кукурудзяний сироп. «Просто варите кукурудзу без солі, її з’їдаєте, а відвар випаровуєте наполовину. Потім додаєте багато цукру й виварюєте до густоти, – ділиться секретом приготування. – Закатуєте, як варення, – і все. У принципі, можна й пластмасовою кришкою закрити та зберігати в темному місці. До речі, дуже смакує і з млинцями».

К. Волобуєва зізнається, що з інгредієнтами в нас є проблеми. Той же кукурудзяний чи кленовий сироп у США, приміром, купити елементарно, а в нас – нема. Пектин, глюкозу (якщо додати її до розтопленого шоколаду, виходить моделюючий шоколад, або шокомастика, котра навіть до рук не липне), харчовий гліцерин в Ужгороді теж не дістати. Виручають інтернет-магазини.

Ну і як не розпитати, в що ж обходяться домашні солодкі шедеври? Виявляється, Катя для себе вираховує собівартість кожного торта – виключно по продуктах, без урахування води, газу, електрики. Виходить, що на 3-кілограмовий іде в середньому 350 – 400 гривень. Крем і ганаш зазвичай – найдорожчі складові.

Захопленню доньки мама… зовсім не радаЦікавлюся, як рідні реагують на хобі молодої жінки. У відповідь вона сміється: «Чоловік у захопленні, а от мама – незадоволена. Правда, лише тому, що я сиджу зі своєю випічкою ночами, а вона мене шкодує. Майя в нас дуже шустра, її не можна залишати без нагляду ні на хвилину, неодмінно щось потягне чи в рот запхає. Тому займатися улюбленою справою можу тільки коли вона спить».

На завершення питаю, чи думає Катя в майбутньому зробити це захоплення своєю основною роботою. Очі в неї моментально загораються: «О, так, я мрію про спеціальні курси. От в Америці є кондитерські магазини-пекарні. Там унизу люди заходять на тортик чи тістечко з чаєм, а нагорі чаклують над виробами на замовлення. У нас мало таких закладів. Розумію, чому, – бо на Закарпатті всі дома печуть. Але я б хотіла працювати саме в такому закладі, де досвідчені кондитери творять фантастичні речі з карамелі, марципанів…»

► Для наших читачів ми попросили від Каті рецепт її улюбленого торта. Називається він «Молочна дівчинка». Для тіста нам потрібні: мука – 320 г, ванілін – 1-2 пачки, розпушувач – 20 г, згущене молоко – 2 банки, яйця – 4 шт., сіль, сода – 0,5 ч.л.

Яйця збиваємо до піни. Додаємо сіль, ванілін, згущонку й збиваємо ще 3 – 5 хвилин. У муку всипаємо розпушувач і соду, цю суміш просіюємо в яйця, розмішуємо буквально 1 – 2 хв. Тепер на пергаменті малюємо два кола діаметром 21 см. Перевертаємо (щоб олівець не контактував із виробом) і змащуємо маслом. Наносимо ложкою тісто, розподіляємо по колу (на одне йде приблизно 1 – 2 столові ложки). Духовку розігріваємо до 2200С і випікаємо 5 – 7 хв. Поки печеться, «замальовуємо» друге коло. Має вийти 8 – 10 коржів.

Інгредієнти для сирного крему: вершки 33% – 500 мл, сир – 400 г, цукрова пудра – 100 – 200 г, лимонний сік – 2 ст. л. (не обов’язково). Сир розтираємо з пудрою до однорідності. Вершки збиваємо, але обережно, не перестарайтеся, щоб не вийшло масло! Все змішуємо разом. Як прослойку в крем Катя ще додає банан, персик і ківі. Але це – за бажанням. Коржі перемащуємо й складаємо один на одного. Прикрашаємо – як підкаже фантазія. Смачно – пальчики оближеш!

Мирослава ГАЛАС, газета "Новини Закарпаття"





Останні новини

Закарпаття

Україна

Світ

Всі новини »
Головний редактор - Ярослав Світлик, журналісти - Мирослава Химинець, Вікторія Лисюк, Габріелла Руденко.
© 2010-2014 «Час Закарпаття». Передрук матеріалів дозволений лише за умови гіперпосилання на chas-z.com.ua. E-mail редакції: chas.zakarp@gmail.com
Розробка сайту: Victor Papp