Тоді ж, чверть століття тому, були зроблені перші ескізи для пам’ятної дошки, а лише зараз, у тому числі завдяки меценатам, постала у бронзі робота заслуженого художника України Михайла Михайлюка.
У творчості Василя Свиди, наголошувалося, – продовження кращих традицій народного закарпатського мистецтва у поєднанні з прийомами професійної скульптури.
«Промінчики духовного світла нашого краю» в роботах митця відзначив у своєму виступі сьогодні заступник голови Закарпатської обласної державної адміністрації Олександр Петік. Заступник голови обласної ради Петро Грицик нагадав, що Василь Свида був дуже багатогранною людиною і відстоював інтереси краян, будучи депутатом Ужгородської міської ради та депутатом Верховної Ради України.
Заступник Ужгородського міського голови Олександр Білак підкреслив, що Василь Свида мав світове визнання, виховав багатьох митців, які і зараз прославляють Ужгород та Закарпаття.
Священик отець Іоан провів освячення меморіальної дошки, до речі, вона вже кілька днів відкрита для огляду. Відтак виступи продовжила заступник генерального директора Національного українського музею народного декоративного мистецтва Людмила Білоус. Гостя з Києва розповіла, що в цьому столичному музеї знаходяться 15 робіт Василя Свиди, закуплені Міністерством культури впродовж років із численних виставок.
Чимало про Василя Свиду пригадав його друг – ще один корифей закарпатського мистецтва, академік, теж лауреат Шевченківської премії Володимир Микита. Відзначив, що знав Василя Івановича ще з 1947-го року і до його останніх днів, і той завжди був у роботі. «Будучи зовсім юним, він пішки пішов із рідного Пацканьова в Ясіня на Рахівщині, щоб учитися. І таким був усе життя – якщо ставив завдання, то обов’язково його виконував. Також Василь Іванович так знав психологію, душу нашого народу, що як мало хто передав у свої творах закарпатську ментальність. Дякую за все, що зараз робиться в пам’ять про Василя Свиду, він залишив нам великий скарб. Не забуваймо про нього», – підсумував Володимир Васильович.
З теплими словами про корифея виступили і голова Закарпатської організації Національної спілки художників України академік Борис Кузьма, і заслужений працівник культури України Василь Габорець, нагадали, що Свида – перший закарпатець, який отримав найвищу творчу відзнаку України – премію Тараса Шевченка. Племінниця скульптора розповіла про дитинство Василя Івановича, який у 5 років залишився без батька, про стареньку хату, де в одній кімнаті жило 17 осіб різних поколінь родини. За день до нинішньої події на новій хаті, що постала в рідному селі митця на Ужгородщині – Пацканьові, встановили теж нову меморіальну дошку, її зробив учень Василя Івановича Михайло Белень.
На відкритті меморіальної дошки був присутній і онук академіка, лауреата Шевченківської премії, Героя України Бориса Візницького Андрій Возницький, який також допомагає зберігати пам'ять про нашого відомого земляка. Як і нинішній власник будинку - лікар Руслан Федько.
Багато подяк лунало на урочистостях всім, хто допомагає зберігати пам’ять про закарпатського корифея, і найбільше – сину митця, Ярославу Свиді, який проводить буквально подвижницьку роботу для популяризації його творчості.