Старовинний кам’яний міст знаходиться в полях між Берегово та селом ДийдаПро стародавній міст, про який мало кому відомо навіть серед місцевих, повідомив берегівчанин Василь Ковач, знаючи мою давню зацікавленість архітектурою Закарпаття. Показав місцезнаходження на картах, і розповів, як добратися до об’єкта.Днями, скориставшись хорошою погоду, я вирушив і у вказаному місці справді знайшов цей міст.
Аби до нього добратися, треба виїхати з Берегова в напрямку Астею, і на Дідівському повороті звернути в напрямку до однойменного села (див. також Дийда – нащадок давнього поселення «Озерного замку»). Проїхавши електропідстанцію, звернути вліво на польову дорогу і їхати нею вздовж старої закинутої ферми.Тоді ще добрячих півтора кілометри по автомобільній колії , доволі хвилястій, зарослій чагарниками – і виїжджаєш у молодий гай, в якому, поруч з доволі глибоким яром, і знаходиться міст.Він виглядає як молодший брат славетного берегівського «горбатого мосту» - така ж міцна кам’яна кладка, але тільки в один проліт, і значно меншого розміру.
Тому правильніше казати про меншого брата, бо достеменно невідомий вік цього мосту. Те, що йому понад 100 років – це точно. На відсканованих австро-угорських картах 19-століття він чітко позначений як «Kiraly hid», тобто Королівський міст.Проходить він через потік Міц (Мітц), котрому згодом штучно змінили русло (тепер він протікає, приміром, через село Попово (див. Попово невелике й Попово Мале) . На мапі видно дорогу, яка веде вздовж села Бучу (нинішній район Берегова) через «Szegitet Kortsma» (вочевидь, помилково, логічніше – Szeglet Kortsma, щось типу «Корчма на розі») до села Дороц (нині Берегдороц, Угорщина). Залишки кам’яного узбіччя дороги добре видно при під’їзді до мосту.На жаль, роки та експлуатація в минулому погано позначились на зовнішності моста. Хоча загрозливих руйнувань поки не видно, бетонний захист (можливо, його накладали за часів чехословацького періоду, тобто в 1920-1930-хх роках) сильно пошкодився. Яким чином використати цей безумовно цікавий архітектурний об’єкт, наразі можна тільки обговорювати, адже практичної функції він не виконує, натомість його історична цінність є вельми високою.