Текст коментаря
Ваше ім'я
Код з малюнка:
Зберегти Скасувати

Євроінтеграція через науку: історія успіху професорки УжНУ Надії Бойко

7 листопада 2018 р., 13:25

З доктором біологічних наук Ужгородського національного університету Надією Бойко ми познайомилися на конференції "Україна-ЄС: коли зникають кордони".

З доктором біологічних наук Ужгородського національного університету Надією Бойко ми познайомилися на конференції "Україна-ЄС: коли зникають кордони", яку в обласному центрі Закарпаття провів київський Інститут економічних досліджень та політичних консультацій. Пані Надія була учасницею однієї з панелей дискусії разом з віце-прем’єр-міністром із питань європейської та євроатлантичної інтеграції Іванною Климпуш-Цинцадзе. Тоді вразив спіч представниці УжНУ про можливості, що відкриті для українських вчених завдяки програмам Євросоюзу.

{g}

Ми вирішили більше дізнатися про роботу Надії Бойко. Виявляється, Центр молекулярної мікробіології та імунології слизових оболонок УжНУ, засновницею та очільницею якого є пані Надія, проводить унікальні наукові дослідження, патентує і розробляє сучасні препарати, є партнером міжнародних консорціумів, співпрацює з провідними центрами і лабораторіями Європи та реалізовує вітчизняні масштабні проекти.

«Горизонт-2020» - європейський фінансовий інструмент для української науки

– Добрі справи часто робляться мовчки, – посміхається Надія Бойко у відповідь на запитання, чому про роботу цього Центру УжНУ ЗМІ пишуть і розповідають нечасто. – На все нам не вистачає часу. Центр відомий у профільних колах, адже вже не перший рік ми виконуємо різні проекти, в які нас запрошують як надійних партнерів із сильною експертизою. Звичайно, розуміємо, що варто було б більше говорити про нашу діяльність. Зокрема й для того, щоб ділитися досвідом, адже українська наука державою недофінансовується і науковцям бракує досвіду у знаходженні інших ресурсів для їхніх розробок. Наш Центр “горить”наукою, і нас не зупиняють слова: «Вибачте, у нас немає бюджету для тих, чи інших досліджень». Ми завжди шукаємо інші можливості.

Вчена розповідає, що Центр був створений не тільки для проведення досліджень, реалізації проектів, але й для заохочення та навчання молодого покоління. Чи не основною метою було створити матеріально-технічну базу для проведення досліджень на передовому науковому рівні і забезпечити умови для розвитку сильного кадрового наукового потенціалу.

– Я постійно наголошую, що проблемою №1 в Україні є нестача професійних кадрів – каже професорка. – Наприклад, у нашому Центрі працює команда сильних спеціалістів різного профілю, але ми фізично не встигаємо реалізувати не те що всі наші задуми, а навіть поточну роботу. За відносно короткий проміжок часу ми взяли участь у реалізації понад 30 європейських та національних проектів. В основному вони були спрямовані на імплементацію рішень і розв’язання глобальних проблем: харчової безпеки, біоциркулярної економіки, превентивної медицини тощо. Це, зокрема, проекти BaSeFood (біоактивні компоненти в продуктах традиційного харчування), CapinFood (покращення сприятливих умов та підвищення громадської обізнаності щодо інновацій у харчовому секторі Південно-Східної Європи шляхом багатостороннього співробітництва), FoodWard (зменшення продовольчих відходів задля стабільної системи харчування), BacFoodNet (забезпечення розвитку цільових рішень для управління ризиками, які пов'язані із стійкістю бактерій і утворення біоплівок в харчовій промисловості) та багато інших.

Міжнародні проекти переважно реалізуються завдяки інструменту ЄС «Горизонт 2020». Це найбільша Рамкова програма Європейського Союзу з фінансування науки та інновацій із загальним бюджетом близько 80 мільярдів євро, розрахована на 2014 – 2020 роки. Сьогодні УжНУ входить в консорціум із 14 країн ЄС, який реалізовує проект “SKIN”, що стосується коротких ланцюгів постачання харчових продуктів: від фермера до споживача. Проект охоплює 25 регіонів Європи, у тому числі й Закарпатську область як прилеглу територію Словаччини і Угорщини.

SKIN – це ініціатива, метою якої є створення інноваційної мережі поширення знань про короткі ланцюги виробництва та постачання продуктів харчування. Основними завданнями проекту є: систематизація наявних знань в агро-харчовій промисловості; підтримка інновацій, спрямованих на забезпечення спільних потреб обох сторін – виробників та споживачів; формування довгострокового співробітництва між європейськими фермерами і споживачами; залучення зацікавлених сторін. У межах проекту очікується визначення 100 успішних практик задля підтримки інновацій у сфері коротких ланцюгів виробництва та постачання продуктів харчування. Зокрема планується проведення 6 тематичних інноваційних семінарів із метою продукування 30 ідей для новаторських регіональних проектів.

Відтак пройдуть тренерські заходи для підтримки розвитку 10 інноваційних проектів. Кінцева мета проекту полягає в створенні постійного об'єднання зацікавлених сторін, які працюють над спільним економічним зростанням агросектора через обмін досвідом та стимулювання інновацій. Побудова мережі коротких ланцюгів надасть можливість краще поширювати більш повну інформацію про походження продуктів харчування для споживачів, а для виробників – зберегти більшу частку доданої вартості.

– Я пишаюсь тим, що партнером у цьому проекті виступає саме наш Центр, – каже Надія Бойко. – Попри те, що така робота є трудомісткою та вкрай відповідальною, ми знаємо, що вона не проходить дарма. Всі проекти, де залучається українська сторона, приносять безпосередню вигоду саме для України. Головне тут – співпраця та надійні партнери. Утім, додам, що ми не стоїмо на місці, чекаючи запрошення від давніх партнерів. Ми йдемо далі і реалізовуємо власні ідеї. Для цього витрачаємо чималі кошти та масу зусиль для поїздок на брокерські заходи та інформаційні дні. І це дає свої результати. Сьогодні ми залучені у написання 5 нових проектних пропозицій із орієнтовним сумарним бюджетом в 20 мільйонів євро. І власне це і є одним із потенційних шляхів вирішення кадрової проблеми в Україні, і, зокрема, в нашому регіоні. Спеціалістів потрібно мотивувати і залучати саме такою цікавою та вкрай важливою роботою через паралельне навчання нового покоління. Саме так виникла ідея створення кафедри клініко-лабораторної діагностики та фармакології при УжНУ, яка вже сьогодні успішно працює.

Важливо відзначити, що зміни у співробітництві України з Європейським Союзом у сфері науки та технології передбачені в Угоді про Асоціацію окремою главою. Окрім спільної реалізації наукових програм і науково-дослідної діяльності, навчання в рамках програм обміну досвідом, зміцнення співробітництва на регіональному та міжнародному рівнях, також іде мова про здійснення спільних наукових досліджень і розробок, спрямованих на заохочення науково-технічного прогресу та обміну технологіями і ноу-хау. А це якраз і є основна стихія Центру.

– Лише уявіть собі: вже зовсім скоро ми запускаємо унікальний сервіс, ефективність якого є клінічно перевіреним і доведеним. Будь-хто в Ужгороді та Закарпатському регіоні зможе дослідити власний мікробіом і після аналізу індивідуальних біомаркерів за допомогою створеного нами алгоритму зможе одержати персональні рекомендації чи то з харчування, чи з застосування тих або інших препаратів для профілактики й лікування ряду захворювань. Зокрема, в нашому Центрі можна буде на основі індивідуальних даних виготовляти і пропонувати фармабіотики чи продукти харчування, що ідеально підходитимуть конкретній людині – каже професорка. – Це і є наш основний інноваційний продукт, вже сьогодні він готовий для практичного впровадження.

Задуми Центру вимагають співробітництва спеціалістів багатьох галузей, які б працювали разом над впровадженням інновацій в медичну, аграрну, харчову та інші дотичні галузі господарства, забезпечуючи при цьому розвиток розумної спеціалізації регіону, створення кластерів і використання при цьому засад циркулярної біоекономіки.

Через співпрацю до стимулювання інновацій

Надія Бойко впевнена, що головною перепоною у розквіті української науки є ментальність:

– На жаль, сьогодні я бачу, що ми й досі пожинаємо плоди нашого минулого. Більшість науковців стикається із трьома проблемами: невмінням і небажанням ділитися своїми здобутками та співпрацювати й продукувати інновації. Якщо ви відкриєте будь-яку аплікаційну форму для подачі європейського проекту на фінансування, то побачите, що всюди є позначка: підхід має бути мультиакторним. Тобто реалізація проекту вимагає співпраці експертів із багатьох сфер. До прикладу, в цьому році, команда нашого Центру займалась підготовкою проекту щодо персоніфікованої медицини. Здавалось би, тут все ясно: потрібні спеціалісти саме в медичному напрямі. Але насправді ми організували консорціум із 15 інноваційних європейських інституцій, які включали: дослідників, практикуючих лікарів, дієтологів, експертів з інформаційних технологій (біоінформатиків, експертів з математичного моделювання, хмарних інструментів) громадських організацій, асоціацій тощо. І всі ці партнери вклали в ідею проекту вже існуючі на ринку продукти задля впровадження інноваційної ідеї.

Пані Надія дійшла висновку, що більшість українців не розуміють, який ефект може дати співпраця, і елементарно не бажають змінюватися. Часто у нас переважає думка: «А навіщо працювати понаднормово?». Європейці вже давно так не мислять, вони знають: якщо не виграють проект, то і не буде за що жити. Тому вони не ходять на роботу, а працюють на роботі…

Схоже, що досвід участі Надії Бойко у міжнародних наукових консорціумах, роки наукової роботи і викладання у Сполучених Штатах Америки сформували нетиповий для українського науковця підхід до справи.

– Є теорія не міняти мільйон по рублю, а робити навпаки. І я намагаюся її дотримуватися, – пояснює ужгородська вчена. – От зараз ми виконуємо наукову роботу, що фінансується з державного бюджету. Наші вчені, як правило, звикли до державних тем відноситися так: що з того візьмеш? Бо, мовляв, коштів вистачає в основному на зарплату, на поїздки, і так вважається, що це якісь копійки, однаково з цього нічого путнього не буде... І тоді часто тема реально не виконується, пишуться-переписуються звіти, з’являється лженаука, немає публікацій у міжнародній наукометричній базі даних Scopus... Ми ж стараємося в нашому Центрі використати інший принцип: кошти, які отримуємо по держбюджетній темі, намагаємося примножити – за рахунок інших джерел, укладаючи паралельно на суміжну дотичну тематику госпдоговори, договори з фармацевтичними компаніями чи з закордонними замовниками. Іншими словами – відносимося до науки як до бізнесу. Вкладаємо багато сил, націлені на результат, максимально відсікаємо все непродуктивне. І стараємося знайти спосіб навіть результати фундаментальних досліджень переводити і застосовувати у прикладній сфері.

За словами Надії Бойко, українська наука – не бідна, а часто погано організована.

– В Україні і хороших, і не дуже успішних науковців фінансують однаково. Отже ті гроші, які надходять з бюджету, неуспішний науковець, як правило, не використовує для розвитку. Ми ж стараємося в науці застосувати основний принцип, необхідний для стабільного і поступового руху вперед – принцип наступності. Перший наш рамковий проект ми готували з 2006 по 2009 рік. 3 роки! Коли щось не виходило, ми не відступали, а працювали. Врешті виграли проект, отримали фінансування, повірили в себе, взялися за роботу з подвійною енергією і ще до цього часу зберігаємо 400 євро з того першого проекту як страховий резерв, оскільки стрімкий рух вперед – це часто і непрогнозовані, але вкрай потрібні витрати.

У той же час як член експертної ради з оцінки національних і міжнародних проектів Надія Бойко стверджує, що в нашій країні ще й сьогодні багато коштів – мільйони і мільярди гривень – втрачаються і нівелюються, розпорошуються.

– Проблема в тому, що люди не мають широкого бачення, не розуміють важливості співпраці і немає феномену синергії, – переконана професорка. – Коли ти ліпиш снігову бабу, на початку можеш засумніватися: як з таких маленьких сніжинок можна створити таку велику фігуру? Тим не менше ми в Ужгороді ліпимо сніжинку на сніжинку, кулю на кулю і отримуємо результат. Ми крок за кроком рухаємося вперед. До прикладу, зараз реалізуємо інший національний проект, фінансований Державним фондом фундаментальних досліджень, який має на меті покращення здоров’я вагітних жінок та в подальшому їх новонароджених дітей і попередження урогенітальних патологій населення. Його результати ми надіємось впроваджувати та масштабувати разом з іншими партнерами в рамках щойно поданої на розгляд Європейської комісії проектної пропозиції, за умови її підтримки звичайно, працюючи вже в межах великого Європейського консорціуму (діючий конкурс проектів - «Горизонт 2020»).

Наостанок розмови повертаємося до теми науки і бізнесу. Професорка наводить порівняння: якщо у США реалізовується 90 % патентів, то в Україні чи Європі – 5-10%. У той же час, каже, усі запатентовані фахівцями ужгородського Центру препарати – реалізовані.

– Іноземці постійно цікавляться нашими розробками. Зараз, наприклад, ми налагоджуємо виробництво фармабіотиків за нашими патентами та брендами в болгарській фармацевтичній компанії з реалізацією інноваційної продукції Україні та в Європі, – каже пані Надія.

Однак основною метою Центру все ще залишається поява та розвиток таких сучасних виробництв в Україні, зокрема на Закарпатті. І саме над цим зараз працює професорка УжНУ зі своєю командою.

{g}

Ярослав Світлик

Спеціально для «Про Заходу»


Останні новини

Закарпаття

Україна

Світ

Всі новини »
Головний редактор - Ярослав Світлик, журналісти - Мирослава Химинець, Вікторія Лисюк, Габріелла Руденко.
© 2010-2014 «Час Закарпаття». Передрук матеріалів дозволений лише за умови гіперпосилання на chas-z.com.ua. E-mail редакції: chas.zakarp@gmail.com