Долар в Ужгороді знову перевалив позначку у 12 гривень, євро банки купують за 16, а продають уже за 17 гривень. Ціни на найнеобхідніше, насамперед харчі, тут же «доганяють» нові реалії.
«Унґвар» провів «контрольні закупки» в Ужгороді й найближчому райцентрі, орієнтуючись на найменшу ціну
Кілька висновків із походу магазинами і базарами
– Овочі та фрукти найкраще купувати на ринку. Щоправда, на відміну від своїх магазинних родичів, помідори та яблучка можуть мати зовсім не привабливий вигляд. Іноді майже за копійки віддають відверту гниль. Супермаркети і гастрономи собі такого не дозволяють.
– Традиційно в Ужгороді базари як «бутіки» – різного класу. Найдорожчим вважається «Зелений» у центрі, найбільш демократичним – «П’яний».
– На платних, «цивілізованих» місцях ринків торгують здебільшого продавці-реалізатори. Їхні руки – другі, а то й треті-четверті у ланцюжку від виробника до покупця. Ті, хто продає вирощене власноруч, здебільшого туляться біля ринків на тротуарах, а під вечір, коли треба йти «дому», суттєво знижують ціни.
– Загалом на ринках темп зростання вартості продуктів швидший, ніж у магазинах, навіть у великих маркетах, де, здавалося б, мав бути швидкий оборот товару. «Базарники» підлаштовуються під найменші коливання ринку.
– Крупи та консерви уже давно варто їхати купувати не на ринок на Краснодонців, а в супермаркети. У деяких із них також демпінгують товарами якоїсь окремої торгової марки, як правило власного виробництва.
– Традиційно дорогі невеликі магазини серії «АВС», оскільки товарообіг у них незначний, а більшість працює цілодобово, що відбивається на ціні.
– Дешевше скупитися можна і в районних центрах, зокрема, для порівняння наводимо ціни у найближчому до Ужгорода Перечині. Мукачево, попри великий оптовий ринок «Гід», тримає ціни, орієнтуючись на мережу, яка зайняла монополію у місті – балогівську «Барву». Чимало мукачівців, які у справах бувають в Ужгороді, принагідно закуповуються у дешевших супермаркетах, представників яких не допускають на ринок міста над Латорицею.
Газета «Унґвар»