Прикрашені стрічками хлопці і дівчата, оберемки квітів, усмішки на обличчях та сльози в очах – нині у більшості шкіл України пролунав останній дзвоник.
Ужгород цьому не виняток. На святкову лінійку прийшли випускники, а також ті, кому вчитися у школі, ще не один рік. «Карпатський об’єктив» поринув у шкільну атмосферу…
У спеціалізованій ЗОШ І – ІІІ ступенів № 4 із поглибленим вивченням словацької мови навчаються 367 учнів. У початковій школі, навчання проводиться словацькою мовою, а українська вивчається. Водночас частина старших класів навчається повністю українською, а частина – білінгвально (і українською, і словацькою).
– У нас викладають п’ять учителів зі Словаччини. Вони направлені в Україну Міністерством школства. Тому діти чують літературну словацьку мову і поглиблено вивчають її. Також маємо експериментальний, 8 клас. Йдеться про мультилінгвальну освіту. Цей проект організовано Міністерства освіти і науки України. Дякуючи цьому наші учні вивчають три предмети двомовно: математику, трудове навчання та біологію, – розповідає директор школи Марія Фединець. – Також варто зазначити, що цьогоріч ми випустили в доросле життя 21-го учня. Наразі вони складають ЗНО. Позаду вже іспити з математики, української та іноземної мови. Цьогоріч ми маємо трьох претендентів на медаль. Сподіваюся, що вони підтвердять свої знання.
Директор школи розповідає, що їхній навчальний заклад постійно співпрацює із Словаччиною. Навчаються діти за українською програмою, але підручники перекладають із дозволу Міністерства освіти і науки України.
Вчитися у цій школі було в суцільне задоволення, кажуть випускники. Тому зараз перед ними відкриваються широкі можливості.
– Я вчився добре, тому планую поступати за кордон, у Братіславу. Якщо не вдасться, тоді залишуся в Україні, – розповідає випускник Максим Реган. – Мої батьки обрали для мене саме цю школу, тому що у нас є словацьке коріння. Протягом довгих років я наполегливо вчив словацьку та англійську. Тому ЗНО із англійської я склав добре. Мрію вчитися на факультеті робототехніки у Словаччині. До речі, там мені доведеться заново здавати іспити.
Це радісне і водночас сумне свято, – зазначають випускники. Безтурботні дні вже позаду, а попереду доросле життя. Потрібно думати про вступ до університету та про те, як максимально використати запас знань здобутих у школі… Однак, плакати сьогодні вони не будуть. Адже останній дзвоник – привід для веселощів!