Бондар – той хто майструє дерев’яні бочки. Раніше це ремесло було популярним і затребуваним на Закарпатті. А в часи Першої Світової війни за наказом одного офіцера Австро-Угорської армії в Анталовцях навіть був споруджений завод з виробництва бочок
Офіцер, який мав великі території у власному користуванні вирішив надати їх під будівництво бондарної фабрики, а пізніше тут же збудували і вузькоколійку.
В часи Першої Світової, у так званій, промисловій групі дванадцятого підрозділу Міністрерства війни, яке діяло в Австро-Угорщині, числились 4 підприємства: на одному квасили капусту, на іншому сушили картоплю, на третьому вирощували свиней, а на четвертому, що розташоване в Анталовцях виготовляли бочки, щоб все це добро зберігати для воєнних потреб.
За підприємством було закріплено понад 500 солдат і 5 офіцерів.
Бондарями були не місцеві жителі, а військовополонені тих часів, серед яких були росіяни, італійці та серби.
Дивовижно, але військовополонені за свою роботу отримували заробітну плату, яку могли витрачати на власні потреби чи надсилати рідним.
Фабрика проіснувала всього 3 роки. Після закінчення війни її призначення змінилось. Тут стали виготовляти спортивний інвентар, а в радянські часи тут виготовляли різні дерев’яні деталі для інших фабрик.
{g}