Розмовляємо з Еліною Цівою – 17-річною мукачівкою, яка вже кілька років вивчає екологію та економіку в Австрії.
– Розкажи трохи про себе нашим читачам: де ти навчалася в Мукачеві? Чим захоплювалася поки жила тут?– Два роки тому я переїхала жити в Австрію і почала навчатись там у вищій школі. В Мукачеві навчалась у початковій школі №8 (якої, на жаль, вже не існує) до четвертого класу, а потім 5 років навчалась у спеціалізованій школі №16. В Мукачеві з самого дитинства в мене були різні захоплення від балету і скрипки до легкої атлетики та досліджень з орнітології. Останні декілька років завдяки моїй вчительці з біології Єві Михайлівні поглиблено вчила біологію та все, що з нею пов’язано, саме вона відкрила мені цей дивовижний світ. Також я постійно удосконалювала свої знання англійської, німецької та обожнювала писати різні нотатки українською.
– Де ти навчаєшся зараз? Яка твоя спеціальність? Чому ти її обрала?– Я вчуся зараз у вищій школі в Австрії з екологічно-економічним напрямком. У мене не було жодних сумнівів щодо першої складової моєї спеціальності, але щодо другої я мала трохи острах. Два роки тому економіка була для мене темним лісом, але зараз мені вона навіть дуже подобається.
А щодо екології, то останні декілька років – вона була постійно в моєму житті у ролі різних олімпіад та конкурсів. А потім переросла в хобі, на це вплинула австрійська школа та, як не дивно, соціальні мережі.
– Коли питання екології з’явилося в твоєму житті?– Одного дня в інстаграмі наштовхнулась на чеклист під назвою «Будь еко» і почала виконувати пункти з нього. Шукала інформацію про тихоокеанську сміттєву пляму, паперово-пластикові стаканчики, звертала увагу на кількість сміття, яке я продукую. Взагалі зрозуміла, що мене дратує кількість пластику, який мене оточує.
– Коли та чому ти зрозуміла, що будеш діяти інакше, ніж до того?
– Коли я почала вивчати всю цю тему, то розуміла, що якщо не я, то хто це може змінити. Я поставила собі за мету, зробити все, що від мене залежить і потроху йду до неї. Коли ти бачиш фотографії, де у морських тварин повний шлунок пластику і розумієш, що можливо вона з’їла саме твою пластикову пляшку, ти не можеш почати діяти інакше.
– У чому полягає еко-свідомість сучасної людини?– «Хай краще 10 людей будуть робити це не ідеально, ніж одна людина ідеально» – це мій улюблений вираз, щодо еко-свідомості. Я завжди говорю, що потрібно поступово зменшувати кількість сміття і не потрібно намагатись стати перфектціоністом в цій справі, бо тоді дуже швидко захочеться здатись. Еко-свідомість сучасної людини полягає у розумінні екологічної ситуації у світі та мінімальних дій, які можуть змінити її. Кожен може ходити за покупками зі своєю багаторазовою сумкою, не брати каву з собою та пити воду з багаторазової пляшки. Вже ці мінімальні дії будуть мати величезний вплив на майбутнє світу.
– Як це бути еко-свідомим підлітком?– Я скажу, що це класно. Можливо тебе скоріше вислухають, ніж дорослого, тому що ти не намагаєшся на тому якось заробити чи ще щось, що може людей насторожити. Погодьтесь, що коли вам розказує підліток, що потрібно купити багаторазову сумку, то ви скоріше дослухаєтесь, ніж коли це буде розповідати дорослий, який працює в компанії, яка виготовляє еко-продукцію. І ще – дорослі частіше питають мене чому я відмовляюся від соломинок до напоїв, ніж мою маму. Я люблю відповідати, що цим я рятую черепашок, а там вже – хай думають чому. А дорослому буде не комфортно питати це у дорослого і навряд чи така відповідь моєї мами сприйматиметься серйозно.
– Чи відрізняються бачення на цю тему у підлітків в Мукачеві та в Австрії?– Я не можу говорити про це об’єктивно, тому що ми живемо у певному оточенні, яке є нашою своєрідною бульбашкою. Всі мої друзі в Австрії, які навчаються зі мною в школі, є еко-свідомими, а українські друзі – по трохи стають зі мною теж більш еко-свідомими. Звичайно в Австрії такі поняття як сортування сміття, своя еко-сумка чи багаторазова пляшка – є буденними. В Україні з цим трошки важче, але вже багато моїх знайомих задумуються про це і стають на цей «еко-шлях».
– Розкажи про свою публічну діяльність у цій сфері: лекції, зустрічі?– Наразі в мене проходила зустріч взимку у жіночому клубі «Імаго», куди запросила мене моя мама. Там я розповіла про основні екологічні проблеми та як можна почати з себе, щоб їх вирішити. А ще на початку серпня, я зі своїми друзями організувала еко-зону на фестивалі «З країни в Україну», де ми зробили різні стенди з основною інформацією, розповіли про те, де її шукати. А також, я провела невеличкий воркшоп, на якому розповіла про zero waste – як стиль життя та про те як виробляти менше сміття у межах нашого міста.
– Чи плануєш ти якось пов’язувати своє професійне життя з еко-складовою?– Думаю, що екологія завжди буде у моєму житті і можливо стане складовою моєї професії, але поки що я намагаюсь вивчати це все і думати, як я можу вплинути на світ.
– Твої поради-настанови своїм ровесникам і не тільки щодо того як стати хоча б трохи більше зеро-вейст?– Мені хочеться сказати своїм ровесникам і не тільки, що: можливо все; став собі такі цілі, які будуть сильніші за твій страх; не бійся йти проти системи; не бійся робити помилок; вчи іноземні мови; багато читай; вчись у малих дітей радіти дрібницям; кожного дня виходь із зони комфорту.
Росана Тужанська, Varosh
Фото: Станіслав Понзель