Світ заполонила пандемія коронавірусу COVID-19, яка призипунила всі футбольні чемпіонати на невизначений термін, окрім сусідньої Білорусії. Відтак, команди не тренуються, а гравці проводять вдома більше часу, ніж зазвичай. Не є виключенням і наш першоліговий закарпатський ФК «Минай». Опорний півзахисник – це позиція яка здебільшого перебуває в тіні, тобто не така помітна вболівальнику, але яка є не менш важлива ніж голи нападника. Так, Ігор Вагін, один із героїв історичного кубкового матчу 1/4 фіналу «Минай» – «Інгулець», розповів чим займається під час карантину, як підтримує форму, про закордонний досвід та про майбутню гру з «Динамо» Київ.
– Ігоре, розкажи коли і як розпочав займатись футболом та хто був першим тренером?– Почав займатись футболом з першого класу. У 7 років батько привів мене на футбол, пригадую це було на стадіоні «Спартак». Першим тренером був покійний Чірков Юрій Іванович, а потім Мухлинін Володимир Олексійович.
– Коли зрозумів, що футбол це не просто хобі?
– Напевно, тоді коли перейшов до Львівського інтернату, мені тоді було 15 років. Саме там я зрозумів, що футбол для мене не просто хобі, а щось більше, тому навчання відійшло на другий план!
– Де, окрім «Минаю» встиг пограти?– Грав за львівські «Карпати-2», потім за ужгородську «Говерлу» U19, U21, ФК «Середнє», ФК «Ужгород» та словацьку TJ «Velke Revistia», і наразі ФК «Минай».
– З якими труднощами зіштовхувався у львівських «Карпатах»?– Пригадую початковий період, як тільки потрапив у академію, можна сказати тоді був ще дитиною. Важко було психологічно, постійно хотів додому до батьків, до друзів. Втягнутись в той режим та і в життя в інтернаті взагалі не легко, але цікаво для досвіду (можна багато згадувати цікавих і смішних історій). Вже пізніше як потрапив у «Карпати-2», то на той момент основна команда «Карпат» була дуже сильна, очолював її білорус Олег Кононов і грали вони у Лізі Європи. Тоді потрапити в головну команду було не реально. Ставились серйозні завдання та і рівень футболістів був зовсім інший ніж зараз. А тепер я дивлюсь на «Карпати», де грає багато молоді та і команда бореться за виживання, тоді такого не було!
– Чи можеш виділити когось із своїх партнерів по «Карпатах», які стали потім відомими?– Не скажу, що відомі, але грав із Володимиром Костевичом («Лех» Познань, Польща), Чачуа Амбросій (ФК «Волинь» Луцьк), багато хлопців грають за кордоном.
– Чим запам’ятався тобі період у ФК «Середнє»? Чого не вистачало команді для завоювання золотих медалей?– Цей період запам’ятався тим, що після «Говерли» за свою працю, я почав отримувати стабільно зарплату. Тоді як в «Говерлі» ми могли працювати 3-4 місяці без зарплати… «Середнє» не було професійним клубом, але відношення там було явно професійніше ніж у «Говерлі»! А не вистачило одного – якості, на той момент були команди і сильніші за «Середнє».
– Розкажи про зіркову команду ФК «Ужгород» зразка 2015 року, яка відразу стала чемпіоном. Ти грав там у її перший сезон, як все починалось?– Так, в «Ужгороді» тоді все тільки починалось. Були всі умови для прогресу та і колектив тоді підібрався дуже хороший, що згодом і вилилось у чемпіонство.
– А що можеш сказати про свій словацький етап у кар’єрі в TJ «Velke Revistia»?– Перший раз тоді спробував, як це бути легіонером. Цікавий чемпіонат, всі команди підготовлені фізично. Було так, що 1-2 команди виділялись грою, а 12-14 майже рівні, тим був і цікавий чемпіонат. В загальному не жалкую, що поїхав у Словаччину.
– Як потрапив до теперішньої команди?
– На той момент грав у Словачинні, коли мені передзвонив, Микола Гібалюк, тодішній тренер і запропонував мені перейти за ФК «Минай», вони якраз починали свій шлях на область. Він розповів, що у команди серйозні плани, у керівництва амбіції теж серйозні. Мені було цікаво спробувати і попрацювати з Гібалюком. А якщо бути відвертим, то дуже щасливий що тоді перейшов до «Минаю»!
– Вже у дорослому футболі, який тренер мав найбільший вплив на тебе, з яким відчував, що ти ростеш у футбольному плані?– Не буду когось виділяти, у кожного тренера було щось цікаве і нове. Для себе старався брати максимум корисного з ким доводилось працювати.
– Можеш порівняти тренерів з якими тобі доводилось працювати у «Минаї».– Не буду кожного персонально характеризувати, але скажу що у кожного було різне бачення гри. Хтось був спокійним, а хтось був емоційним.
– В цьому році «Минай» вперше поїхав на збори до Туреччини. Як пройшла підготовка? Чи були створені всі умови для прогресу футболіста?– Збори пройшли на високому рівні! В цілому якщо брати готель, де ми проживали, тренувальні поля, харчування то все було супер. Я задоволений зборами, і відчував себе там комфотрно. Була можливість сконцентруватись тільки на футболі про що і свідчить кубковий матч, що ми були у не поганій формі як для початку сезону.
– З ким жив у номері та з ким найбільше товаришуєш у команді?– У нас хороший колектив, всі хлопці дружні. А в номері жив із Глаголою.
– За якої тактичної схеми тобі найбільш комфортно грати? (наприклад 4-1-4-1, 4-4-2 ромб, 3-5-2, 4-5-1…)– 4-1-4-1 та 4-4-2.
– Чи співпрацюєш з агентом?– Працював коли був у «Говерлі», зараз ні.
– Яким чином підтримуєш форму вдома?– Бігаю кроси, вдома стараюсь робити вправи на силу. Для різноманіття дивлюсь різні відео в інтернеті і пробую виконувати.
– Колись було модно мати футбольного кумира чи мав ти такого?– Я і зараз маю (сміється). Раніше був Зінедін Зідан, а тепер дуже подобається гра Нголо Канте з «Челсі».
– Як розважаєшся у вільний час?– На даний момент багато часу проводжу з сім’єю, з дружиною і нашим синочком. А так, то люблю погуляти, піти на гриби, поплавати, дивлячись яка погода і який настрій.
– Хто тебе підтримує на трибунах у домашніх іграх?
– Якщо гарна погода, то обов’язково жінка приходить з сином, ну і тато з сестрою також.
– Наскільки реальним вважаєш сценарій, за яким цей чемпіонат вже не дограють і «Минай» з третього місця вийде у Прем’єр-лігу?– Чи це реально не знаю, але звичайно дуже хочеться вийти до Прем’єр-ліги, і хочеться це зробити по всім канонам як це написано в регламенті аби потім не було зайвих розмов.
– ФК «Минай» творить історію, пробившись до півфіналу кубка України. Вдруге на Закарпаття приїде київське «Динамо». Нагадаємо, що минайці вже рік тому зустрічались із столичним клубом у 1/8 фіналу кубка, де поступились – 1:3. Які передчуття від майбутньої гри? Чи хотіли б взяти реванш?– У тій грі я не брав участі, так як була серйозна травма коліна. Дуже шкодував, що не зміг зіграти та допомогти партнерам. Думав, що така доля звела зіграти з грандом українського футболу, а в мене травма. Я був на трибунах, а емоції зашкалювали. Уявляю, що було у хлопців на полі! Та доля ще раз звела нас з ними і я мрію зіграти проти «Динамо». Надіюсь, що все буде добре в нас і ми подаруємо свято нашим уболівальникам. Передчуття хороші, будемо готуватись до них, щоб взяти реванш, надіюсь у нас це вийде!
– Стадіони «Минай-арена» та «Авангард» мають багато відмінностей. Цілком ймовірно з «Динамо» ви зіграєте на «Авангарді», та і матчі Прем’єр-ліги у найближчому майбутньому. Наскільки тобі комфортно грати на «Авангарді»? Можеш порівняти з «Минай-арена»?– Особисто мені набагато приємніше грати на «Минай-арені». Так, можливо наш стадіон і не відповідає всім нормам аби приймати ігри Прем’єр-ліги або півфіналу кубка України, але тут панує своя атмосфера. Дуже надіюсь, що керівництво не залишить без уваги це питання і ми будемо грати на нашому стадіоні!
– Ваші побажання вболівальникам, друзям та рідним.– Зараз, на жаль, така ситуація не тільки в Україні, а і в цілому світі. Хочеться побажати тільки одного, щоб всі ми були здорові, щоб цей вірус якнайшвидше пройшов! Тоді все буде добре! Буде і футбол і вболівальники на трибунах. А в майбутньому, хотів би закликати всіх фанів «Миная», які переживають за рідний край приходьте і підтримуйте команду! З вами ми сила!
– Дякую за змістовне інтерв’ю. Бажаю успіху на футбольному полі та поза ним!– Дякую гарно, надіюсь буду радувати вас та вболівальників.