Ця історична будівля у центральній частині Тячева – одна з небагатьох, що «дожила» до наших днів із ХІХ століття. Вона була збудована в часи Австро-Угорщини як готель-ресторан під поширеною для тогочасних гостьових домів назвою «Корона» (будівлі-тезки були в Ужгороді, Хусті, Сиготі Мармароському та у багатьох угорських містах).
Відтоді чого вона тільки не бачила – від приїжджих гостей до балів та благодійних вечорів. Без сумніву, історія колись славнозвісної «Корони» варта того, щоби її знати.
Під короною Святого Іштвана
Проект гостьового будинку у Тячеві фігурував ще у 1824 році у «Плані будівництва римо-католицького собору разом з навколишніми будівлями у королівському місті Тече», який зберігся до наших днів у Національному архіві Угорщини. У документі німецькою мовою «королівський» готель позначений як «KonigHasthof».
У Берегівському підрозділі Державного архіву Закарпатської області зберігається справа про будівництво готелю у Тячеві 1831 року на 14 аркушах. У документах німецькою та угорською мовою міститься кошторис будівельних робіт (слюсарних, столярних, малярних тощо). Втім, чи йдеться тут саме про проєкт «Корони» – важко сказати.
На світлинах початку ХХ століття можна побачити, що вершину композиції на даху будівлі увінчувала копія корони Святого Іштвана, покровителя Угорщини, з похиленим хрестом.
Вже у 1890 році ресторан у гостиниці виставили на продаж на публічному аукціоні. У 1908 році видання «Журнал рестораторів» повідомляв про те, що заклад придбав ресторатор із Будапешта Молнар Лайош.
У готелі часто зупинялися гості Тячева. З вікон, що виходили на Торгову площу, постояльці спостерігали за міським життям. Галаслива торговиця залишала у приїжджих незабутні враження.
Цю атмосферу красномовно передав один із них – угорський письменник і журналіст Шандор Броді (Brody Sandor), який у 1908 році приїхав до міста навідати відомого художника Шимона Голлоші і зупинився на нічліг у готелі «Корона»:
«...Маленькі вікна гриміли, стукали: під нами відбувалася міграція. Білі голови сотень биків, притиснуті один до одного, їхні роги заплутані, живий клубок зупиняється на секунду, потім знову і знову проривається вперед, шалено ревучи, кричачи... Людей не було видно, лише ремені, батоги… Пізніше бачили перед вікном рух шапок з овчини... До стада незабаром приєднались коні – довгошерсті, худі, керовані недоуздком. Їх гнали п’ятеро селян і цигани, які ніколи не займались музикою. Йшли стада корів у супроводі жінок, із сумними телятами, захриплими собаками. Була рання осінь, блищало сонце, все світилося і палало у пилу впродовж цілої години, поки настав справжній ранок. Тоді зупинився рух тварин. Перед будинком ярмарок був у розпалі. Я відкрив вікно і насолоджувався цим класичним шумом життя, найгарнішими кольорами на цілому світі. Тут і маленькі села, і гори, різноманіття пейзажів. Угорці, німці, словаки, русини, серби у типовому для них тисячолітньому образі, у старовинному одязі, зі свійськими тваринами...».
У великому залі проводили збори та бенкети з нагоди приїзду високопоставлених делегацій.
Готель «Коруна»
У 20-30-х роках великий зал «Корони» був осередком суспільного і культурного життя. Тут проводились різноманітні заходи: і благодійні вечори на підтримку дітей з бідних сімей, і збори асоціації тваринників, які займались розведенням племінних биків, і Сюреті-бали (вечірки з нагоди свята збору врожаю – авт.), і концертні програми, і навіть виставки яблук та багато інших. Часто місцеві пожежники-добровольці влаштовували танцювальні вечірки.
«Тячівська районна спілка плодівників організувала триденну виставку яблук у головному залі готелю «Корона», – йдеться у тогочасній газетній замітці. – У ній взяли участь 40 учасників із Тячева та навколишніх сіл. Окрім виробників, учасниками виставки були представники Буштинського і Мукачівського державних розплідників та Тячівського фруктового складу, презентувавши систему упаковки та транспорту».
У цей період на будівлі був чеський напис «Hotel Koruna», а за Угорщини – угорський, «Korona Szalloda».
В часи Карпатської України, 12 лютого 1939 року у готелі «Корона» проводилися вибори до Першого Крайового Сойму Карпатської України.
Телефонувати за номером 36
Після угорської окупації краю нова влада знову намагалася знайти орендарів для готелю.
У виданні «Подкарпатській въстникъ» від 17 вересня 1939 року було оголошено про здачу в оренду готелю «Корона»: «Великое село Тячево, вольный коронный городъ, сдастъ въ наемъ отель и гостиницу «Корона», составляющую его собственность, съ публичной, устной лицитаціи, связанной и съ письменными предложеніями, которая отбудется въ совещательномъ залі сельского дома 17 октября 1939 г. съ началомъ въ 9 часовъ – на время 10 лътъ, считая со дня 1 января 1940 г. съ начальной ціной: 600 пенге за годъ. Залогъ: 600 пенге».
Таке ж оголошення було опубліковано у цьому виданні і через рік, у 1940-му році. У 1941-му оголошення про оренду з’явилося в угорській пресі знову. Причому готель з рестораном «Корона» планували здати в оренду аж до кінця 1957 року. Та не судилося.
Цікаво, що у телефонному довіднику 1943 року було вказано номер телефону готелю «Корона» – 36.
У радянські часи на першому поверсі колишньої «Корони» був ресторан «Полонина», а згодом «Зодіак». На другому – облаштували спортивний зал, де проводили тренування Тячівської ДЮСШ та уроки фізкультури.
Наразі старовинна будівля з багатою історією по вул.Незалежності знаходиться у приватній власності.
Наталія Маджара.
https://druzhba.uz.ua/news/tyachiv/
{g}