14 серпня в бою під Луганськом загинув Василь Мартинюк з Рахівщини. Коли наші хлопці оточували це місто, на них пішли не бойовики, а 10 танків. «Один з вояків, Андрій Марунчак, підірвав танк, ще один підірвали інші. Танки їх і розстріляли», — розповів телеканалу «Espresso.TV» про їхню героїчну смерть один з військових. Відомий закарпатський письменник Василь Кухта по-своєму пережив цю болючу втрату. Відтак з’явилися ці рядки, присвячені Василеві Мартинюку, земляку літератора.
АНГЕЛ ІЗ ВИСОКОЇ СТОРОЖІЖив хлопчина з ніжними
очима…
Ти його на фото зауваж:
Автомат за юними плечима
І зручний плямистий камуфляж.
Він дівчатам усмішки дарує:
Ранку, сонцю, чистим росам
рад…
Каже так: «Солдат завжди
жартує
І нічим не журиться солдат…»
Та журитись, звісно,
не причина –
Він до цього «статусу» вже звик:
Бойову леліяти машину,
Ремеслом гордитись: навідник.
Ще життя покличе до бар’єра,
Бо для цього здатен чоловік…
Небуденну вимріяв кар’єру,
В армію закоханий повік.
Був йому легким солдатський
ранець…
Та хистка здригнулася земля:
Розпочав смертельний номер
– танець –
Божевільний Путін із Кремля.
Посилає у чужі керунки
На прокльон приречені полки…
І летять залізні подарунки
З ніжної хлоп’ячої руки.
Корчиться Луганськ у лютій
муці –
Чорний «Град» весь світ
розколисав…
Мов на танку, ніжно
у «Фейсбуці»:
«Я люблю Вкраїну!» – написав.
Написав: «Помру за діло
праве…*»
(Стрижена в бандані голова…),
Бо для нього «воля»
і «держава» –
Це не просто завчені слова.
Степ розлогий, даль
карпатська синя…
Глянь, небесне жевріє табло
Мов ковтаєш грудку —Україна…
А вони: «капуста» і «бабло».
У захмарні він полинув далі –
Від бійців споряджений
послом…
Переріс бездарних генералів
Непростим солдатським
ремеслом.
Найгіркішим – не вернутись
з битви
І шолом зронити з голови,
Пригорнувши мамину молитву:
«Ти живи, мій хлопчику, живи!..»
Знищити всі засідки ворожі…
Як без нього вистоїмо?! Без…
Ангел із Високої Сторожі
Ніжно посміхається з небес.
*На сторінці у соціальній мережі незадовго до загибелі в бою під Луганськом. Василь Мартинюк помістив власного пророчого вірша: «Нехай і так! Я радо йду на чесне, праве діло! За нього радо в горі вмру і аж до гробу додержу свій прапор ціло».