Про батька розповіли його син Леонід Сусліков та дочка Людмила Петрецька, котра продовжує зберігати та розвивати культуру закарпатського танцю як у роботі з батьковим колективом, так і в зразковому дитячому ансамблі танцю «Веселка», який очолює.

Згадували життєвий і творчий шлях митця, якого близькі та вихованці називали Батя. Таку назву має і книга про відомого балетмейстера, Людмила Петрецька сьогодні подарувала видання міському голові Богдану Андріїву та головному архітектору Ужгорода Олегу Боршовському.

Про роботу над створенням меморіальної дошки розповів її автор – скульптор Василь Заляско.

Присутні ділилися теплими спогадами про Михайла Львовича. Наголосили, що «Юність Закарпаття» знали не лише в Україні, а й у Канаді, Італії, Франції, Анголі, Угорщині, Румунії, Югославії, Польщі та у багатьох інших країнах світу. Михайло Львович поставив понад сотню танців, серед яких, крім українських, також були танці нацменшин, які проживають у нашому краї – чеські, угорські, словацькі, румунські, єврейські тощо. Михайло Сусліков чимало бачив у своєму нелегкому, але яскравому житті, до прикладу, дружив із художнім керівником, головним диригентом хору ім. Верьовки Анатолієм Авдієвським, видатним хореографом Павлом Вірським. Колись танцював у парі зі ще однією гордістю нашого краю – народною артисткою, теж Почесною громадянкою Ужгорода, на жаль, теж покійною вже Кларою Балог.

На відкриття меморіальної дошки завітали також голова обласної ради профспілок Володимир Фленько, голови обкомів профспілок, один із перших вихованців «Юності» (перша назва «Юності Закарпаття») Павло Станко, керівниця студії сучасного танцю "Бліц", депутат міської ради, Почесна громадянка Ужгорода, яка теж навчалася у Суслікова, Олена Камінська.