Текст коментаря
Ваше ім'я
Код з малюнка:
Зберегти Скасувати

Віктор Петров: «У питаннях приєднання до електромереж ми працюємо за вимогами ЄС з українськими тарифами, які ще далекі від європейських»

9 жовтня 2014 р., 17:45

Таке інтерв’ю гендиректор «Закарпаттяобленерго» дав 21-му каналу

Другий місяць триває надзвичайний стан в енергетиці України. Кілька місяців поспіль держава живе без російського газу, а останнім часом ще й без власного вугілля. Через це в напруженому режимі працюють теплоелектростанції і неодноразово звучать заяви про необхідність економії та запровадження графіків обмеження постачання електроенергії. Населення переймається, як житиме взимку, чи витримає електромережа та енергосистема в цілому навантаження? Про все це йшлося у розмові з генеральним директором ПАТ «Закарпаттяобленерго» Віктором Петровим у інформаційно-аналітичній програмі «На часі» у студії «21 каналу».



– Вікторе Володимировичу, надзвичайний стан – звучить страшно. І хай населення України поки що не відчуває жодних незручностей, поясніть, будь-ласка, що загалом означає цей термін?

- У нашому випадку надзвичайний стан - це напівзаповнені газові сховища і дефіцит вугілля на теплоелектростанціях. Всім відомо, що 60% шахт знаходяться на територіях, котрі контролюються сепаратистами та бойовиками. Запаси не поповнюються, тож не виключена і зупинка тих станцій, що працюють на твердому паливі. Тож нині уряд працює над питанням закупівлі вугілля за кордоном. Уже підписано контракти і поставки здійснюються навіть із Південної Африки.

– Ми вже кілька місяців без російського газу, це означає, що всі виробництва, які досі працювали на блакитному паливі, перейшли на роботу за допомогою електроенергії?

– На жаль, не можна миттєво перейти на «електрику», тому що багато підприємств технологічно не спроможні цього зробити, не кажучи вже про витратну частину переобладнання. Випробовують різні варіанти. Багато міст, зокрема Київ, відмовилися від підігріву води, тож люди не матимуть гарячої до початку опалювального сезону.

– Десь місяць-півтора тому з’явилося перше попередження Міненерговугілля про необхідність обмеження навантажень в енергосистемі. Чому виникала така потреба? Є ж інформація про те, що фактично в Україні профіцит електричної енергії…

– Тут треба вас поправити. У нас профіцит потужностей, які можуть виробляти електроенергію (електростанцій), а не електроенергії. Це означає, що в нормальних умовах енергосистема України може без проблем покрити ріст споживання електроенергії.

Тепер на структурі виробництва електроенергії спробую пояснити, чим сьогоднішні умови відрізняються від нормальних. Так, атомні електростанції в нашій державі виробляють близько 44 % від загальної потреби електроенергії, 47 % забезпечують теплові електростанції, 8 % – гідроелектростанції та ще близько одного відсотка дають інші альтернативні джерела енергії. Проблема на сьогодні виникає насамперед з категорією «теплоелектростанції», оскільки джерелом енергії для них є вугілля або газ. Блакитне паливо, як відомо, в дефіциті, а вугілля не постачається через бойові дії на Донбасі, затоплені вугільні шахти, зруйновану інфраструктуру, про що я вже говорив. Це і є наслідком можливих обмежень. І я просив би всіх споживачів з порозумінням віднестися до питання, не загострювати його, а розуміти, що лише об’єднавши зусилля ми зможемо витримати зиму і тим самим вистояти проти російського агресора. Бо дефіцит напряму пов'язаний з діями сусідньої держави.

- А як бути з тим, що ми продаємо за кордон? Чи не варто б це обмежити в умовах енергетичної кризи?

- Розмови про продаж електроенергії за кордон, повірте мені, занадто перебільшені: ми продаємо за кордон всього 5 відсотків від загальних обсягів, що виробляються в Україні. На сьогодні й такий варіант опрацьовується: якщо питання дефіциту постане більш гостро, урядом буде обмежено або взагалі припинено поставку за кордон. Але на проблему я би просив дивитися і з іншої точки зору, практичної. По-перше, слід відзначити, що аукціони для продажу електроенергії за кордон проводилися Україною ще в минулому році, відповідно, тоді ж і були підписані контракти, зрив чи невиконання яких наразі може потягнути за собою штрафні санкції. З іншого боку, продаючи електроенергію за кордон – хай і невеликий обсяг – наша держава все ж таки отримує таку необхідну їй валюту. Але однозначно – це питання в компетенції влади, і яке рішення буде прийняте – таке ми виконуватимемо.

- Вікторе Володимировичу, є інформація, що наразі вже розроблені графіки, за якими обленерго повинні відключати від електроенергії населення та промисловість. Хто їх складає і що у зв’язку з цим на нас чекає?

- ПАТ «Закарпаттяобленерго» вже неодноразово роз’яснювало, що графіки з обмеження потужності й електроенергії та аварійних відключень складаються щорічно на рівні кожної області окремо та погоджуються в тому числі з обласними адміністраціями. Такі графіки вводяться в дію виключно за певних обставин, умов. Але я хотів би застерегти населення від паніки: про багатогодинні щоденні відключення населення від електропостачання не йдеться. Вимикатимуть електроенергію лише в той день і в тому разі, якщо надходитиме відповідна команда від головного диспетчера енергосистеми. І навіть у тому випадку, коли вона надійде, ми плануємо здійснювати обмеження таким чином, щоб населений пункт не залишався відімкненим від електропостачання більше, ніж на дві години. Населені пункти просто чергуватимуть.

- Очевидно, що Україні доведеться цю зиму жити без газу. Зрозуміло, що населення масово намагатиметься обігріватися за допомогою електрообладнання. Чи готові нинішні електромережі до такого навантаження?


- На жаль, будівництво електромереж в Україні припало на 60-70-ті роки минулого століття, а в наступні десятиліття в електричну мережу вкладалися дуже мізерні кошти. До того ж треба врахувати, що півстоліття тому електромережі будували під навантаження, які в рази менші за сьогоднішні. Приміром, за будівельними нормами того часу на одне дворогосподарство було достатньо півтора кіловата, а зараз передбачено щонайменше 5 кіловат. Ми вже не уявляємо собі сьогодні помешкання без бойлера, кавоварки, чайника та ще трьох-чотирьох електроприладів. До всього цього треба додати те, що наша держава пережила кризу 90-х років, коли десятиліттями в житлово-комунальній галузі нічого не робилося, не оновлювалося, в тому числі в енергетиці. У результаті всього цього можна уявити, що стан електромереж по всій державі доволі жалюгідний.

- Те ж саме й на Закарпатті?

- Закарпаття нині знаходиться у виграшному варіанті, адже саме наша область практично повністю перейшла із централізованого на автономне постачання, що дало можливість зекономлені кошти вкладати в реконструкцію і модернізацію електричних мереж. Оскільки цей процес тривав кілька років, то й ми, енергетики, мали час на оновлення. Так, у 2012 році в рамках інвестиційної програми в модернізацію мережі ПАТ «Закарпаттяобленерго» вклало близько 95 мільйонів гривень. У 2013-му – близько 116 млн. грн., цьогоріч передбачили 105 млн. грн., і з них на сьогодні вже освоєні 95%. Також протягом останніх років були профінансовані капітальні ремонти з розрахунку 50 млн. грн. на рік. Тож робота велася, і результат хороший: ми порівняно з іншими регіонами не з таким острахом дивимося на зиму – сподіваємося, що зуміємо витримати.

– Тобто, «закиди» підприємствам обленерго, що вони, мовляв, нічого не вкладають в оновлення, будівництво, тільки гроші збирають – принаймні на Закарпатті безпідставні?

– Так і є: ми проводили реконструкцію не тільки в розподільчих, але і в основних мережах – мова про повітряні лінії, трансформаторні підстанції тощо. До речі, впродовж останніх кількох років обленерго провело серйозну роботу у великих містах Закарпатської області, там, де особливо зросло споживання – в Ужгороді та Мукачеві. Мова йде про капітальну реконструкцію підстанцій потужністю 110 кВ із капіталовкладеннями 15 мільйонів гривень у кожну і з заміною трансформаторів на більш потужні.

– Чи йде на контакт у робочих питаннях влада на місцях?

– Спочатку виникали питання, особливо щодо виділення земельних ділянок під будівництво нових ліній і підстанцій, однак силами обласної ради та райадміністрації було проведено роз’яснювальну роботу, тож ці питання наразі зняті.

– Давайте ще поговоримо про тарифоутворення. Днями на рівні експертів та міністерств почали активно обговорювати тему необхідності підвищення тарифів на газ та електроенергію до рівня собівартості…

– Насамперед хочу відзначити, що обленерго не займаються тарифоутворенням, підвищення цін на електроенергію та встановлення будь-яких інших тарифів. Тарифи в Україні є прерогативою Кабінету Міністрів України і Національної комісії регулювання електроенергетики. Тому упереджу всі питання, які нам задають: ми є виключно ліцензіатами і керуємося виключно тими правилами, які встановлює держава.

Щодо приведення тарифів до собівартості – скажу так: треба усвідомлювати, що всі ми ще живемо за радянськими принципами підходу до економіки, а невдовзі нас чекає європейське цілком прагматичне життя. Треба до нього готуватися, бо в Європі немає популістських тарифів – що спожив, заплати за собівартістю. Певна річ, для цього мають бути відповідні зарплати. А що у нас? Реальна собівартість виробленої кіловат-години нині складає 1 гривню, а населення покриває тільки 40% від собівартості електроенергії. Серед європейських країн ми єдині, де населення дотується за рахунок промисловості, залізниці й бюджету. І виходить так, що держава платить за людей замість того, щоб будувати школи, садочки, лікарні, автобани. Якщо ми готові й далі так жити – то це одне питання, якщо ні – то потрібно приводити тарифи до собівартості. Загалом, як на мене, кожній родині за менший обсяг заплатити простіше, ніж у масштабах країни, і якщо держава й надалі прожовуватиме таку політику, то і вона, і ми самі крадемо майбутнє у наших дітей.

- У Європі, куди ми йдемо, у скільки обходиться населенню електроенергія?

- Україна на сьогодні посідає останнє місце в Європі по ціні за одну кіловат-годину. До прикладу, у Данії кіловат-година у еквіваленті до гривні складає 8,2 грн, у Німеччині – 7,9 грн., на Кіпрі – 7,5 грн., Росія та Білорусія прирівняні до нас, але за ринковою ціною – 1 грн. за 1 кіловат-годину. І населення платить за такими тарифами.

- Вікторе Володимировичу, останнім часом чути багато нарікань на те, що населення повинно самотужки приєднуватися до електричних мереж. Чому так?

- Ще буквально два роки тому Україна посідала 167-ме місце в світі за показником доступу до електричних мереж. Відтак на вимогу Міжнародного валютного фонду принципи приєднання (доступу) було змінено на державному рівні, і нинішня практика – це європейський досвід, так роблять у багатьох країнах. Нині людина, сплативши чітку суму за 1 кіловат-годину по стандартному приєднанню, знімає із себе всі колишні проблеми: раніше, аби приєднатися, потрібно було замовити технічні умови, узгодити проект, знайти підрядника, який виконає роботи, і це займало неймовірну купу часу та зусиль. Нині ж власник будинку заключає договір на приєднання, сплачує рахунок, а вже за 15 днів тільки підписує договір на електропостачання.

- Нещодавно почала діяти постанова про «зелений тариф». Чи можна про це розповісти детальніше?

- З огляду на ситуацію в країні люди справді масово починають працювати над тим, щоб все ж таки залучити автономні, навіть альтернативні джерела електроенергії. У нас це можливо в тому числі завдяки застосуванню «Зеленого тарифу» при встановленні сонячних панелей для індивідуальних дворогосподарств. Як діє? Для цього встановлюється обладнання, величина встановленої потужності якого не перевищує 10 кВт. При цьому обленерго зобов’язане забезпечити споживача лічильником. Згідно з постановою кабміну, електропостачальна компанія зобов’язана викуповувати надлишок електроенергії – саме ту різницю, яка виникла між реальним споживанням та виробленою за допомогою сонячних батарей енергією. До речі, й на Закарпатті вже є люди, які вирішили встановити таке обладнання й приєднатися до «Зеленого тарифу». Наскільки ж це буде вигідно – покаже час.

- Насамкінець: ПАТ «Закарпаттяобленерго» дорікають, що власниками компанії є росіяни, мовляв, фінансуємо агресора. Чи ця інформація відповідає дійсності?

- Я би не хотів нічого особливо коментувати, бо вся інформація з цього приводу є на офіційному сайті Агентства з розвитку інфраструктури Фондового ринку України, де вказані акціонери, які мають більше 10 % акцій публічного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго». З цього списку свідчить, що всі акціонери - українські. 50 відсотків підприємства належить ТОВ «Енергетична Україна-ТВ», яке зареєстроване в Києві, 25 % - у власності держави, всі решта – дрібні юридичні та фізичні особи, в тому числі працівники компанії.



Останні новини

Закарпаття

Україна

Світ

Всі новини »
Головний редактор - Ярослав Світлик, журналісти - Мирослава Химинець, Вікторія Лисюк, Габріелла Руденко.
© 2010-2014 «Час Закарпаття». Передрук матеріалів дозволений лише за умови гіперпосилання на chas-z.com.ua. E-mail редакції: chas.zakarp@gmail.com