Озеро відповідає вимогам Рамсарської Конвенції про водно-болотні угіддя і має міжнародне значення - переважно як середовище існування водоплавних птахів (995-031), у відповідності до Закону України від 29.10.1996 р. № 437/96-ВР «Про участь України в Конвенції про водно-болотні угіддя».

Водозбірний басейн озера відноситься до середньогірської частини Українських Карпат й розташований у північно-західній частині НПП «Синевир» у межиріччі річок Тереблі і Ріки на висоті нижче 1200 м над рівнем моря. Головною водною артерією району Синевирського озера є річка Теребля, яка бере початок на західному схилі г. Болотняк на висоті 1080 м і впадає в Тису. Площа водозбірного басейну озера Синевир становить майже 2,4 млн. кв. м (Демиденко та ін., 1993). Загальна площа озера Синевир 29,0 га, воно належить до території природно-заповідного фонду і розташоване у верхньому лісовому пояс на висоті 989-1020 м над рівнем моря (координати 48°37' північної широти, 23°41' східної довготи). Озеро постійно заповнене прісною водою з тимчасовим сезонним розливом, у районі впадіння трьох гірських потічків воно заболочене (болото евтрофне, трав’янисте, площею близько 2,0 га).

У залежності від наповненості, озеро має площу майже 7,5 га, з середньою глибиною 8-10 м (найбільша глибина 19-23,5 м) і об’ємом води 350-460 тис. куб. м. Вода озера належить до гідрокарбонатно-сульфатного типу з мінералізацією води 107-186 млг/л і має сталу температуру +11°C (Тюх, Ярема). Живлення озера відбувається за рахунок поверхневих і атмосферних вод і опадів. В озеро впадають три гірські потічки. Проточність та саморегуляція рівня води в озері Синевир здійснюється за рахунок Синевирського потока, який витікає на 350 м на схід і нижче рівня дзеркала води.

Геологічна структура угіддя Синевир визначається розміщенням на межі центральної синклінальної і внутрішньої антиклінальної зони Карпат, розвитком осадкових утворень флішових формацій, які відкладались, починаючи від верхньої крейди до олігоцену включно (Демиденко та ін., 1993). За геоморфологічним районуванням угіддя розташоване в районі середньовисотних хребтів і гірських груп Горган Вододільно-Верховинської області Карпатської Країни.

Озеро Синевир належить до типу завальних. Воно утворилось 10-11 тис. років тому внаслідок потужного обвалу-зсуву корінних пісковиків бистрицької світи еоцену, що зірвались з південного схилу гори Красної і перекрили прадавню долину Синевирського потока. Протяжність обвало-зсуву 400 м., ширина близько 250 м, товщина - 38 м. , площа поверхні 60 тис. кв. м, об’єм 847 тис. куб. м.

На території водно-болотного угіддя, куди відноситься озеро Синевир, переважають гірсько-підзолисті та бурі гірськолісові ґрунти з їх темно-бурими середньопотужними суглинистими різновидами.

Середня температура повітря найтеплішого місяця липня +13°С, найхолоднішого місяця січня -10°С. Зима характеризується низькими температурами і вологістю повітря, тривалість безморозного періоду складає 110-130 днів, період весняного сніготанення триває близько 25 днів. Вегетативний період становить близько 150 днів. Опадів випадає близько 1300 мм за рік.

Твердий стік в озеро складає близько 50 тонн в рік, а з озера витікає не більше 1 тонни, тобто майже 99% твердого стоку акумулюється в озері. Зараз в чаші озера зосереджено понад 200 тис. куб. м озерних відкладів, через що в західній частині мулисті відклади майже вийшли на поверхню води. Вода в цих місцях добре прогрівається, що стимулює ріст водних рослин, які з часом відмирають (Матеріали лісовпорядкування, 2002).

Згідно з геоботанічним районуванням України, водно-болотне угіддя озеро Синевир на території НПП «Синевир» відноситься до Східнокарпатської гірської лісової підпровінції Центральноєвропейської провінції Європейської широколистяної області. Ліси тут переважно мішані ялиново-ялицево-буково-яворові, але також ялинові Навколишні природні лісові комплекси створені ялиновими та ялицево-буково-яворовими лісами з участю ялини звичайної, ялиці білої, бука лісового, клена гостролистого, горобини.

Рослинний світ водного плеса представлений переважно плаваючо-водними рослинами та їх прибережно-водними угрупуваннями з участю рдесника альпійського і кучерявого, лепешняка плаваючого, хвоща болотного, також м’яти перцевої.

В районі впадання в озеро трьох потічків наявні евтрофні болітця, в яких переважають лепешняк плаваючий та хвощ болотний. У складі прибережної флори озера Синевир є рідкісні види, занесені до Червоної книги України (2009): баранець звичайний, плаун річний, білоцвіт весняний, пальчатокорінник траунштейнера, пальчатокорінник трав’яний, пальчатокорінник плямистий, зозулині сльози яйцевидні, зозулині сльози серцелисті, а також лобарія легеневоподібна, яка вважається індикатором чистого повітря.

В озері Синевир наявні високогірні види фауни: форель райдужна, форель струмкова, форель озірна, бабець звичайний, бабець строкатоплавцевий, гольян звичайний, а також рідкісні для фауни України харіус європейський і рак річковий. У прибережній смузі озера водяться рідкісні для фауни України види: жаба прудка, саламандра плямиста, полоз лісовий, мідянка (Тюх, Ярема, 2005).

У межах озера знаходиться багата кормова база для чаплі та видів птахів, занесених до Червоної книги України (2009): лелека чорний, пугач звичайний, підорлик малий.

Згідно з результатами (O.P. Іванець, 1993), зоопланктофауна озера Синевир приналежна до 26 родів, у тому числі 15 родів коловерток, 7 родів гіллястовусих раків і 4 роди веслоногих раків.

На водно-болотному угідді озеро Синевир та інших болотах під час міграційного перелітного періоду у весняно-осінній час зупиняються перелітні водоплавні птахи: – дикі гуси, чаплі, крижень, які щорічно мають тут свої виводки.

Водно-болотне угіддя озеро Синевир користується великою популярністю у населення та туристів з різних куточків України, також зарубіжжя. Воно знаходиться у межах зони стаціонарної рекреації НПП «Синевир» і використовується у туристично-рекреаційних цілях, а прилегла територія знаходиться в зоні регульованої рекреації.

Серед основних напрямків досліджень в районі озера Синевир важливими є вивчення біорізноманіття судинних рослин, моніторинг за станом збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, дослідження гідрологічного режиму та гідробіонтів, розробка природоохоронних заходів та рекомендацій.

Микола ЯРЕМА,Тетяна НІРОДА,
наукові співробітники НПП «Синевир»