Нічний прикордонний Чоп... Вечір 18 жовтня: надворі темно, сиро і прохолодно... А навколо десятки натхненних обличь. Хтось чекає сина, хтось - батька, хтось - коханого чоловіка... А хтось небайдужий прийшов зустріти краян-героїв і просто потиснути їм руку із вдячністю...
Довгожданної зустрічі мотоманевреної групи Чопського прикордонного загону довелося почекати. "Зелені берети" затримувалися. На годиннику минула 22-га. 23-та добігає кінця...
"Чоловіка чекаєте?", - запитую у гарної жінки з квітами в руках, яка стоїть тремтячи, споглядаючи на плац.
"Чекаю. Усім дзвонять... А він мені - не може. Він же у мене за кермом. Я тут із 19.00 чекаю. Нічого, ще трохи", - з надією говорить вона.
4 хвилини як настало 19 жовтня! І ось під гучні сигнали кількох машин - наші Герої вдома, на рідній закарпатській землі!
55 прикордонників із Чопського прикордонного загону (ММГ№3), які протягом майже трьох місяців виконували свій громадянський та військовий обов'язок в зоні АТО, нарешті у рідній частині!
"Зелені берети" під командуванням майора Руслана Скоцеляса повернулися із успіхами - без втрат та поранень. Вони виконали свій громадянський і конституційний обов’язок та повернулися додому живими і здоровими. Вони не зрадили присягу українському народу. Вони – справжні чоловіки. І ми їм за це безмежно вдячні!
{g}
Ці мужні чоловіки за три місяці відчули на собі увесь жах війни, пережили обстріли, але з честю та гідністю виконали усі поставлені завдання.
У найзахіднішій точці України прикордонників зустріли хлібом-сіллю від родини майора Скоцеляса, грамотами від командування частини, обласної влади та міської ради, жовтоблакитними кульками, національними стягами та квітами. Але найцінніше - обіймами і поцілунками найрідніших: родини, друзів, а також - небайдужих краян. Зворушливий подарунок чекав на кожного прикордонника, що повернувся. Донька одного із бійців дуже хвилювалася за них усіх, тому сплела гарний оберіг - і кожному Героєві дарувала жовтоблакитний браслет.
І сльози не стримував ніхто. Радість зустрічі поєдналася із сумом за полеглими колегами... Начальник Чопського прикордонного загону Роман Гоць повідомив хлопцям погану новину: "Наш загін таки поніс втрати. Колона "зелених беретів" потрапила у засідку, загинули двоє прикордонників. Вічна їм пам'ять. Герої не вмирають!". Присутні вшанували хвилиною мовчання Героїв Віктора Шепентала та Роберта Кіса... На території військової частини - приспущені прапори. У розташуванні частини - фотокартки Віктора та Роберта із пам'ятками про них.
Оці "Герої не вмирають" та "Слава Україні", і гучні відповіді "Героям Слава", а ще - змахування скупої чоловічої сльози пробирає до глубини душі. Забуваєш про холод, про все... Наші прикордонники вдома. Наразі попереду у них відпустка. Кажуть, що за потреби без вагань повернуться на Схід та робитимуть усе можливе, аби пекло війни не докотилося до рідних домівок, до західних кордонів. Дивишся їм в очі - і віриш, з такими захисниками не страшно!
Вітаємо на рідній землі, хлопці! І дякуємо за ВАС, за службу та мужність! І мирного неба нам усім!
Слава Україні!