Уродженка села Велятино, що на Хустщині, а нині мешканка Тячева змалечку полюбляла милуватись красою розквітлих дерев та розкішним покривалом галявин, устелених ромашками, фіалками, дзвіночками, кульбабою, барвінком.

– Я виросла на лоні природи. Завжди відчувала себе часткою довкілля. У школі писала вірші, малювала. Найбільше мене традиційно надихали гори та струмки, соковиті трави і мамині мальви на городі, – каже Вікторія Клубей. – Тому й не дивно, що вирішила здобути фах географа-біолога. Крім того, у вільний час почала займатися виготовленням біжутерії з натурального каміння, згодом – ліпкою з полімерної глини. Робила соняшники, незабудки, грона калини, листочки винограду. Відтак мене зацікавила техніка роботи з епоксидною смолою. Вона дає багато переваг, адже за її допомогою можна закарбувати у незмінній формі будь-яке невеличке насадження. Тобто, рослина, ніби у сльозі чи у капсулі, завжди виглядає свіжою і духмяною.

Тонкощів ремесла дівчина навчилася самотужки, проглядаючи щодня майстер-класи в Інтернеті. Спочатку було важко, але з часом вироби ставали все кращими, оригінальнішими, довершенішими та цікавішими. Нині майстриня має в колекції кількасот прикрас і відома не тільки в Україні, але й у багатьох країнах Європи. Її вироби під брендовою назвою «Маленька Шафа» побували чи не на всіх вітчизняних виставках та фестивалях хенд-мейду.

Строката колекція природних див

Чого тільки немає у творчій скриньці природних виробів Вікторії: і браслети, й персні, й сережки, і брошки, і намиста, й брелоки, і кольє, й приколки, і шпильки для волосся, і кулони, і підвіски, і навіть комплекти прикрас, і елементи декору для оселі… Над одним рукотворним дивом дівчина може працювати і добу, і навіть місяць, у залежності від того, що хоче відтворити. Її неординарні витвори вирізняються витонченістю, елегантністю, акуратністю та ніби випромінюють тепло і життєдайну енергетику власниці.

– Нерідко знайомі приносять квіти з весільних букетів і просять зробити щось таке, щоб супроводжувало все життя, було своєрідним оберегом та нагадуванням про щасливий день шлюбу. Хтось замовляє конкретно чи сережки, чи кулон, а хтось пропонує мені довіритись інтуїції і фантазувати, аби сувенір виявився сюрпризом, – ділиться думками умілиця. – Тож рослинний матеріал потрібно спочатку засушити, а потім поступово вкривати його спеціальною речовиною. При цьому кожен шар висихає 24 години. Тому інколи для того, щоб повністю покрити виріб епоксидною смолою, треба нанести і більше п’яти шарів, які слід акуратно розгладжувати. А отже, аби зробити, скажімо, гарне дизайнерське намисто, доводиться потрудитись над ним кілька тижнів. До речі, мій чоловік Роман завжди допомагає в роботі. Саме він полірує вироби спеціальним пристроєм.

«Маленька Шафа» Вікторі Клубей ніколи не буває пустою. Дівчина завжди у творчому процесі, придумує все нові й нові квіткові композиції. До речі, з далеких мандрівок вона завжди приводить додому якісь рідкісні росини.

Сакура у срібній оправі чи нарцис із золотою застібкою?

Зі слів молодої талановитої майстрині, у роботі з біжутерією чималу роль відіграє вдалий вибір фурнітури. Проте не завжди дорогі матеріали є найякіснішими – важливо знайти «свого» виробника, бо китайські заготовки часто ламаються, виглядають убого, тьмяніють. У той же час Вікторія крім звичайного металу для флористичних композицій використовує й спеціальні деталі з антиалергенним покриттям, позолочені оправи.

– Якщо років п’ять тому мені було комфортно працювати з простою сталевою фурнітурою, то зараз хочеться все більш експериментувати з благородними металами. Скаура і нарцис – гордість Закарпаття – заслуговують на те, аби основою для прикрас із ними було золото і срібло. Кілька виробів із використанням ювелірних фурнітур у мене вже є, – стверджує майстриня. – Такі аксесуари, до речі, підходять до дорогих вечірніх суконь, адже вигляд у них надзвичайно елегантний і ексклюзивний.