Село Заріччя на Іршавщині зажило слави капустяної столиці не тільки Закарпаття, але й усього Західного регіону України. Качанисту, вирощену в Боржавській долині, зараз уже купують навіть жителі столиці. Більше половини земель щороку відводяться селянами під вирощування цього популярного овоча. Зважаючи на напрочуд ранню та теплу весну, капуста нового врожаю вже з’явилася на оптових і зелених ринках. І хоча наразі її ціна кусається, та з кожним днем вона поволі повзе донизу.
«Капустяний парничок ми заклали відразу після святвечора, — розповідає зарічанська капустяна бізнесменка Олена. — Зазвичай у нас це кілька дерев’яних ящиків з грунтовою сумішшю. Коли ж з’явилися сходи, пікірували малесенькі рослинки і тримали у котельні, а десь у середині лютого висадили в парники. Богу дякувати за сприятливу погоду, котра допомогла нам отримати вже перший врожай». Чоловік моєї співрозмовниці Василь каже, що урожай вже реалізують оптовими партіями в Київ, Львів, Тернопіль, бо там найвигідніші ціни. Однак тепер закупівельників не так багато і газдам доводиться торгувати ще й на місцевих базарах. Та тут великих грошей не заробиш. Ще вчора головочки залюбки йшли по 20 гривень за кілограм, а от сьогодні й за 17 брати не хочуть…
Заробити на капусті можна непогано, однак потрудитися треба багато й чимало коштів вкласти в цей бізнес. Зарічанський газда починає перераховувати: по-перше, голландське елітне насіння коштує чимало і в іноземній валюті, по-друге, не забувайте про мінеральні добрива. Вони нині дорогі, і їх багато не даси у землю, бо овочі з нітратами ніхто не купуватиме. Доводиться закуповувати в гірських селах органічні добрива, тобто звичайний коров’ячий гній, котрий уже також значно зріс у ціні. Недешеве й опалення. А про щоденну кропітку працю в теплицях уже нічого й казати. Рослини потребують неабиякого догляду. Газдам доводиться навіть підігрівати воду для поливу, бо від холодної стебельцята не ростимуть. Родина мого співрозмовника садить приблизно 15—20 сотин ранньої капусти. Коли поталанить її вигідно збути, то можуть купити й авто. Тому вони й не думають про якісь заробітки за кордоном, трудяться в поті чола вдома. Кажуть, що на хліб з маслом завше вистачає. Крім того, минулого року здійснили ремонт даху будинку та літньої кухні. І добре, що так зробили, бо цьогоріч покрівельні матеріали, котрі завозяться з Польщі, значно зросли в ціні.
«У капустяному бізнесі зайнята вся наша родина, навіть бабуся та дідусь, — стверджує ще одна продавчиня ранніх вітамінів Ірина. — Я так звикла до цієї роботи, що працювати деінде мені не хочеться. Знаєте, душа радіє, коли помічаєш, як на грядках стебла капусти щодень піднімаються вгору, як листки в головки складаються. І від цього задоволення не відчуваєш втоми. А ще коли, буває, понаїдуть оптовики зі Львова, Волині, Києва і навіть сусідньої Білорусі й добре платять, тоді почуваєшся по-справжньому щасливою, бо твоя важка праця окуповується й дає добрий результат».
За словами моїх співрозмовників, у селі великі гроші на капусті заробляє тільки той, хто має надранні сорти і збирає врожай у квітні. Однак чимало людей не мають теплиць і висаджують розсаду вже у відкритий грунт. Буває, що і їм таланить, коли надворі справжня тепла весна, як оце зараз, а попит на капусту великий. Якщо ж ціна опускається, то збут усе одно є, але рентабельність значно знижується. Та це не лякає працелюбних зарічанців. Капусту вони садили, садять і садитимуть…
Віктор ІВАНЕЦЬ, Іршавський район,
газета "Новини Закарпаття".