Про це знало чимало людей, до вілли навідувалася поліція, але тільки після кількох днів Едуард появився вдома.
Начальник відділу карного розшуку Роберт Максимович підтвердив, що поліція отримала дві різні заяви – 2 і 6 лютого – про незаконне утримання Е. Товта одним із городян. Були опитані сусіди й свідки, поліція продовжила роботу щодо вказаних фактів.
Слід сказати, що розголос піднявся серед мешканців, які добре знали й поважали матір Едуарда Ганну Корду (Товт). Серед тих, хто вселився в 1992 році в 40-квартирний будинок Виноградівського промкомбінату, була й вона, яка виховувала маленького сина. Батько жив окремо в Берегівському районі. На долю маленької родини випали надважкі дев’яності. Випробування не витримали ні мама Едіка (яка важко захворіла й після тривалої хвороби померла в будинку престарілих на Чорній Горі), ні батько, котрий пішов у інший світ торік. Ще підлітком Едік захворів і був визнаний інвалідом. У моменти загострення міг сваритися, в квартирі у найлютіші морози відкривав вікна, «бо не давало дихати». Часто голодував, оскільки пенсії не вистачало на прожиття. Зрозуміло, що гостями його були переважно ті, з ким разом лежав у лікарні, – бомжі, цигани. Кожен приносив, що мав. Дехто робив це не просто так. Із часом «благодійники» заявили, що Едік їм боргує багатотисячну суму. Його жорстоко побили, зламали руку, з квартири винесли все, що мало цінність: меблі, газову плиту…Все це робилося на очах мешканців. Пройшов деякий час, і одного дня Едуард зник із дому. А 2 лютого група ромів разом із ним прийшла в його квартиру, де тимчасово жили знайомі інваліда – молода сім’я, і заявила, що Едік подарував квартиру їм, тож через тиждень подружжя мало виселитися. Опісля вони пішли, не залишивши й Едуарда Товта. Є інформація, що заручник «подарував» не лише власну квартиру, а й паспорт, пенсійне посвідчення та картку, на яку йому перераховується пенсія, хоча без участі опікуна хворий не може щось комусь передавати в подарунок. Стало відомо, що відбувався пошук поступливого нотаріуса, який би за гроші згодився оформити зміну власника квартири. Мало того, Едуард Товт відмовлявся повертатися додому, тому що йому там, у «господарів», «добре». Зрозуміло, що така поведінка можлива тільки за умов жорстокого залякування людини.
Врешті Едуард Товт удома, що стало наслідком роботи поліції. Частину документів теж повернуто. Але якщо його режим життя не привести в порядок, не привернути увагу опікунської ради, проблеми не зникнуть – для нього, і для мешканців будинку.
Віктор ВИННИЦЬКИЙ
м. Виноградів