Останнім часом на дорогах Мукачівщини та Свалявщини все частіше стали з’являтися завтомобілі із донецькими державними номерними знаками. Звісно, що це не «Таврії» і навіть не «ВАЗи», а дорогі машини представницького класу.За кермом зазвичай сидять молодики років 20–25.Гості із Донбасу полюбляють відпочивати у наших оздоровницях, відвідують престижні заклади громадського харчування, насолоджуються красою Карпатських гір та відомими історичними пам’ятками.
Все б нічого, якби поводилися належним чином. Але ж вони привертають до себе увагу наших краян відмінними матюками, зверхністю, презирливістю до місцевого населення. Складається враження, що єдиним мірилом культури та поведінки є товщина їхнього гаманця. Маєш грошей багато – ти людина, а не маєш – ніщо. Їх дуже дратує і дивує, що левова частка наших людей так не думає. Щоб не бути голослівним, ось дві історії.
В один із днів минулого тижня біля ресторану в центрі міста над Латорицею припаркувалися відразу кілька крутих іномарок. Коротко стрижені й з характерною зовнішністю успішних бізнесменів молоді чоловіки дружно зайшли у приміщення. Їхня поведінка була надто зухвала і вони ні з ким не церемонилися. Грубі слова та презирливі погляди спантеличували відвідувачів й ті від гріха подалі обходили донецьких гостей стороною. Та тут уже сиділа купка мукачівських хлопців, які відзначали якусь подію. Наразі невідомо, хто і що кому першим сказав, але один із місцевих висловив зауваження «донецкому», мовляв, ви знаходитеся у громадському місці і так поводитися негоже.
«Ах ты ж нищета беспросветная, тварь бандерская — загорланив гість зі сходу, — ты еще здесь прохлаждаешься? Твое место там, на Востоке, иди понюхай пороха!». На зауваження, чого ж «донецкие» самі не звільнюють Донбас від сепаратистів і російських найманців, той відповів, що воювати не збирається, хай це роблять «бандери». Це їм, мовляв, потрібен був Майдан, то хай тепер і віддуваються.
Звісно, що такого зухвальства мукачівці стерпіти не могли. Вони схопилися із стільців й кинулися до неввічливих гостей. Тому найкрутішому, що мав «пальці віялом», добряче перепало «на горіхи», він покинув ресторан із гулею на лобі та синцями, а інші вже й не вступали у сварку та бійку й кинулися прожогом до виходу.
Через день подібна оказія трапилася ще й біля одного із санаторних закладів Мукачівщини. Там також донецький легінь, побачивши компанію наших парубків, висловив здивування: «почему этих местных уродов еще не забрали на войну, да и вообще, что эта босота здесь делает?». І в цьому випадку реакція місцевих хлопців була такою ж, як і у мукачівському ресторані. На щастя «донецкие» дуже швидко зорієнтувалися в критичній для них ситуації й своєчасно застрибнули в приміщення оздоровниці та позачинялися в кімнатах.
На превеликий жаль, такі випадки тепер непоодинокі. Гості з Донбасу замість подяки за нашу гостинність, поводяться наче хазяї й ставляться до місцевих людей з презирством та неповагою. Треба буде, отож, виховувати…
Віктор Іванець