Проблема працевлаштування молоді актуальна давно, а з початком економічної кризи та військових дій у державі – й поготів. Багато хто з юні знаходить «місце під сонцем» завдяки знайомствам чи хабарам. Кому ж не підходить ні той, ні інший варіант, шукає самотужки за оголошеннями в газетах, через Інтернет або службу зайнятості. Для закарпатців, правда, популярною є ще одна альтернатива – заробітки. Словацький перекладач-плиточник Василь Рішко з Драгова, що на Хустщині, закінчив факультет романо-германської філології УжНУ.
Має не тільки «червоний» диплом, але й чимало грамот за перемоги в міжнародних конкурсах, проте в рідному селі влаштуватися вчителем не зміг. Тож прочекавши три роки і зрозумівши, що в сільській школі вакантне місце для нього з’явиться не скоро, вирішив розпочинати трудову діяльність в іншій сфері. Рік пропрацював адміністратором готельного комплексу, ще два – офіціантом у кафе, а далі подався в Словаччину. – Спочатку трудився підсобником, виконував найважчу роботу, яка тільки може бути на будівництві, потім перейшов на швейну фабрику – розфасовував підошви для взуття, відтак вивчив мову і здобув ще одну вищу освіту, – розповідає пан Василь. – Тепер маю гідну посаду в туристичному агентстві, працюю перекладачем, багато подорожую Європою. Додому приїжджаю тільки в гості. У Братиславі одружився, в мене двоє синів. Та далеко не всім нашим заробітчанам таланить розпочати життя «з нуля» і досягти в чужій державі професійного чи особистого успіху. Багато хто так і фарбує перила, викладає плитку чи будує дачі з дипломом магістра.
Непоодинокими протягом останнього часу стали й випадки, коли наші «шукачі пригод» повертаються з далеких мандрів із порожніми кишенями. Окремих, на жаль, привозять на Закарпаття в трунах, як це було минулого року з бригадою лісорубів із Хустщини, яка загинула під час пожежі в Магадані. Робота – через центр зайнятості Як правило, в офіційну установу з працевлаштування звертаються далеко не всі безробітні, побоюючись, що доведеться перекваліфіковуватися чи їхати до столиці на курси. Насправді ж більшості з тих, хто все ж наважується стати на облік, працівники служби пропонують кілька варіантів роботи в межах району або проходження перепрофілювання на території області. –
Протягом 2014 року на обліку Хустського міськрайонного центру зайнятості перебувало 1594 осіб, із них 811 – молодь. Працевлаштували 546 краян, серед яких 312 мешканців регіону віком до 35 років, – каже начальник МРЦЗ Володимир Гуц. – Зазначу, що серед безробітних 550 – випускників вишів, 260 – ліцеїв, коледжів, технікумів, училищ, 730 – загальноосвітніх шкіл зі свідоцтвами про повну загальну середню освіту, 60 хустян – зі свідоцтвами про базову середню освіту. За словами пана Володимира, найважче знайти вакантну посаду саме дипломованим спеціалістам, які мають відповідний багаж знань, гідно оцінюють власні професійні здібності й претендують на належну заробітну плату. Так, за 9 місяців цього року вдалося прилаштувати кількох учителів, психологів, банківських працівників та землевпорядників. Більше простору для самореалізації в невибагливих представників робітничих професій. Зокрема 2014-го через службу працевлаштували найбільше швачок та складальниць одягу, барменів, офіціантів, кухарів, овочівниць, продавців, вантажників, бруківників, рамників, складальників та сортувальників деревини.
Кілька найспритніших 25–30-річних безробітних за сприяння служби започаткували власну справу й успішно реалізовують бізнес-програми. Не зарплатою єдиною? Вступаючи до вузів, молодь найчастіше обирає ті факультети, після закінчення яких є можливість отримувати пристойну зарплатню, інколи навіть відмовляючись від тих професій, до котрих мають вроджений хист. Проте як тільки з’являється варіант з роботою, перше, про що питають роботодавці, – це досвід. Та звідки його взяти молодій людині зі ще «гарячим» дипломом у руках. Отже, юна еліта нації, відкинувши романтизм, починає трудову стежку з «прозаїчних» посад марчендайзерів чи торгових представників, які хоч і не до душі юристам, економістам та історикам, але дають можливість утримувати родину або хоч раз на рік поїхати відпочити на море. – Вища освіта, яка вже стала нормою, не гарантує конкурентоспроможності… Сучасний ринок праці перенасичений представниками професій, пов’язаних із соціально-політичним та культурним напрямами.
Знайти офіційну роботу творчій людині непросто, а якщо й трапляється цікава пропозиція, то доводиться викладатися «на повну» за копійки, – переконує молодий музикант Василь Фетько із Хуста. – У вихідні я займаюся музичним оформленням весіль та корпоративів, у будні – граю в одному з ресторанів, мрію про велику сцену, але грошей для «розкрутки» не маю. Тож вважаю, що краще «синиця в руках, ніж журавель у небі». Нещодавно в одній із соцмереж було проведено опитування серед закарпатської молоді щодо пріоритетів виробничої діяльності. Результати виявилися цікавими й неочікуваними. Зокрема 97% респондентів засвідчили, що вирішальним критерієм у пошуку роботи є хороша оплата праці, для 89% – можливість чогось досягти, кар’єрне зростання, для 82% – повага в суспільстві. Що ж стосується власного матеріального становища, то більше половини опитаних вважають зарплату низькою і тільки 9-х із 1387 учасників анкетування влаштовує оплата праці. Як не прикро, та в найближчій перспективі надія на поліпшення економічної ситуації в державі доволі слабка, проте владні структури на найвищих рівнях можуть хоча б перерозподілити ринок праці на користь молоді. Для цього потрібно внести зміни в низку законодавчих актів. Але основні політичні сили країни ніяк не можуть наважитися це зробити. Причина проста: перед переобранням державні мужі уникають непопулярних кроків. Але ж вибори проходять, а проблеми в суспільстві залишаються…