Того грудневого вечора Мартін Мешко вирішив провести кохану до зупинки в селищі Середньому, де він мешкав. Василина мала поїхати додому рейсовим автобусом, який прямував до Ужгорода. Ніщо не віщувало біди…
«Вона одразу ж запитала мене: де Мартін?»
«Мартін застудився, і Василина поїхала до нього в понеділок, – розповіла Марія Машкаринець, мама дівчини. – Це було напередодні Миколая, більше року тому. Я передчувала щось страшне. Коли стемніло, зателефонувала доньці на мобільний, аби їхала додому. Мартін пішов її провести. На автобусній зупинці чекали близько півгодини, але маршрутки не зупинялися. Тож вирішили вертатися до хати й перейшли дорогу. А тут я знову, як на зло, зателефонувала, попросила її все ж їхати до Ужгорода…»
Хлопець з дівчиною подивилися на трасу: автомобілів не було, лише біля мосту, метрів за 300–400, виднілися фари. Не гаючи часу, вирішили перебігти дорогу, але… не встигли. «Skoda-Octavia» з’явилася несподівано, фари засліпили. Мартін різко відштовхнув кохану рукою, її «розвернуло» вбік. Іномарка вдарила хлопця.
Коли Василина отямилася, Мартіна вже не було. Хлопець помер у реанімації обласної лікарні в Ужгороді. «Вона одразу ж запитала мене: де Мартін? – зі слізьми на очах пригадує Марія Юріївна. – Я не могла їй сказати правду, аби їй не стало гірше. Вона його дуже любила!.. Мартін урятував мою доньку ціною власного життя…»
Василина дивом вижила. Лікарі виявили в неї численні переломи щелепи, ноги, носа, кістки на голові, ребер, внутрішню черепно-мозкову травму. Мартіна привезли в лікарню й підключили до апарату штучної вентиляції легенів, але це не допомогло.
На похорон хлопця прийшли всі жителі Середнього.
Слідчий обізвав матір загиблого… клоуном
У салоні службового автомобіля «Skoda-Octavia», що належить ПАТ «Закарпатнафтпродукт-Мукачево», були водій і заступник директора цього підприємства. Після трагічної ДТП минуло більше року, а досудове розслідування досі триває – провадить його слідче управління УМВС України в Закарпатській області. За цей час уже тричі відтворювали аварію, влаштовували різноманітні експертизи.
«Роблять усе, аби справу закрили на користь фірми «Закарпатнафтпродукт-Мукачево», – каже Марія Машкаринець. – Слідчий Мирослав Гарапко допитав водія як свідка, а не як відповідача. Навіть не поцікавився, з якої відстані він помітив Мартіна й Василину! Хоч під час відтворення ДТП експерти зафіксували: водій міг побачити пішоходів на відстані 127 м. До того ж на Мартінові була куртка зі світловідбивачем…
Василина не почула гальм, слідів від них на дорозі не зафіксовано. А кров наших дітей і скло чомусь одразу ж старанно прибрали. Авто, яке вбило Мартіна й покалічило мою доньку, уже наступного дня забрали зі штрафмайданчика…»
Тільки через 5 місяців (!) за вказівкою обласної прокуратури слідчий нарешті допитав водія. «Але не звернув уваги на те, що його показання й експертизи суперечать одне одному, – продовжує Марія Юріївна. – Спершу той казав, що наші діти переходили дорогу зліва направо. Потім «пригадав», що справа наліво. Сам слідчий виправдовує такі «неточності» в показах тим, що водій, мовляв, дуже хвилюється.
А коли відтворювали аварію на трасі, слідчий Гарапко обізвав матір загиблого Мартіна… клоуном! Ба більше – він стверджує, що в той день моя донька випила 100–150 г вина. Це при тому, що токсикологічна експертиза показала: у її крові не виявили ні грама спирту!
Ми неодноразово зверталися і до керівництва УМВС України в Закарпатській області, і до прокуратури, але дістали тільки відписки: кримінальна справа й досі не передана до суду. А сам начальник слідчого управління з незрозумілих причин прикриває дії слідчого».
«Їхній юрист в лікарню приносив 20 тисяч гривень»
Марія Юріївна і батьки Мартіна вже тричі просили відсторонити слідчого Гарапка. «Коли він про це дізнався, то поспішно направив справу на експертизу до Львівського НДІСЕ, не врахувавши запитань нашого адвоката. І разом із відповідачами знайшов ще якихось двох «лівих» свідків. У жовтні навіть намагався закрити справу, але Ужгородський міськрайонний суд, на щастя, скасував його постанову», – розповідає Марія Юріївна.
Рідні та близькі Мартіна кажуть: слідчий упереджено й однобоко веде справу через «кумівство». «Михайло Гарапко народився і живе в Мукачеві, є добрим знайомим (а може, й родичем) відповідача та всього керівництва ПАТ «Закарпатнафтпродукт-Мукачево». Прокурор, якого ми просили відсторонити слідчого, також родом із Мукачівщини».
Самі ж винуватці ДТП жодного разу не прийшли до лікарні. «Тільки їхній юрист в лікарню приносив мені 20 тисяч гривень, – каже жінка. – Я не взяла. Ліпше хай би дали батькам Мартіна на похорон. Юрист тричі пропонував гроші, а потім більше не з’являвся.
Ні я, ні батьки Мартіна не хочемо заробляти на тому. Ми пережили велике горе і хочемо справедливості. Через чужу необережність загинув молодий здоровий син, брат, коханий… Моя донька покалічена, її постійно мучить головний біль, і вона потребує тривалого лікування. За героїчний вчинок Мартіну треба пам’ятник поставити…»
Мартін, каже Марія Юріївна, був добрим, надійним, душевним та доброзичливим: «Він безвідмовно й безкорисно допомагав близьким, був майстром на всі руки, знав, як заробити гроші. У свої 22 роки вмів усе: мурувати, штукатурити, перекривати дахи, класти пічки, каміни, плитку, кувати залізо, ремонтувати електрику, автомобілі. У Сторожниці в бабусі другий поверх «витягнув» і перекрив! На нього батьки дуже сподівалися, любили його й мріяли жити з ним на старості літ… Не дай, Боже, пережити таке горе нікому…»
Олена Панько. Старий Замок Паланок