-Щороку нарциси розквітають по-різному, усім керує природа: дощі, холод, посуха. Втім краса долинив оточенні Карпатських гір дивує і в інші пори року, – зауважує начальник ПНДВ «Долина нарцисів» Олександр Навроцький. – Зокрема, у березні рясним білим килимом красуються шафрани весняні, потім – самі нарциси, а відтак – і осінній синій шафран…

-Окрім альпійського вузьколистого нарциса , у Долині висаджено ще майже п’ять сотень видів рослин. Багато з них занесені до Червоної книги, – розповідає працівниця заповідника Олена Бабич. Жінка більше 30 років працює тут інспектором і знає кожну травинку.


Нарциси ростуть у заповіднику острівцями. Пік цвітіння випадає на середину травня. Однак цьогоріч вони забуяли значно раніше. Щороку сюди приїжджають більше 17 тисяч туристів із різних куточків нашої держави та з Польщі, Німеччини, Угорщини, Чехії, США, Японії, Китаю.

До речі, красою нарцисів захоплювалися завжди. Квітка надихала художників, поетів, музикантів. У Стародавньому Римі можновладці вітали нарцисами воїнів-переможців. У Прусії рослина вважалася символом любові та щастя, а в Греції – уособленням самозакоханості й гордовитості.

У Хусті ж існує легенда про появу диво-квітки на узбережжі Тиси. Згідно переказів, у Хустському замку жила князівська родина. У подружжя красуня-донька Руся, в яку таємно закохався гончар Іванко. На день повноліття князівни до замку прийшли багато сановитих гостей та городян з дорогими гостинцями. Іванко теж вирішив зробити подарунок дівчині – дивну вазу, на якій мерехтіли, наче живі, квіти білого нарциса. У цю мить Руся закохалася в парубка, і почали вони крадькома зустрічатись у мальовничій долині. Та одного разу князь довідався про це і так озвірів, що схопив Іванкову вазу та кинув її з княжої гори. Розсипалась вона дрібним дощем, а коли зійшло сонце, долина вкрилася білозеленим нарцисовим килимом.