р. Уж, 54 км, нижче м. Перечин;

р. Уж, 40 км, м. Ужгород, водозабір (дериваційний канал);

р. Уж, 28 км, с. Сторожниця, кордон зі Словаччиною;

р. Улічка, права притока р.Уж, 1 км, с. Забрідь, гирло;

р. Убля, права притока р.Уж, 1 км, с. М.Березний, гирло.

Стан водних об’єктів (якість води) за більшістю показників загально-санітарного аналізу і специфічних показників у контрольних створах басейну річки Уж відповідає санітарним правилам і нормам охорони поверхневих вод від забруднення (Сан-ПіН 4630-88) у тому числі: запах, кольоровість, розчинений кисень, біохімічне споживання кисню (БСКп), перманганатна окислюваність, хімічне споживання кисню, водневий показник (рН), амоній-іони, нітрит-іони, нітрат-іони, фосфат-іони, загальний фосфор, мінералізація, сульфати, хлориди, нафтопродукти, феноли, синтетичні поверхнево-активні речовини (СПАР), хром, мідь, цинк, нікель, кадмій, свинець.

Вміст специфічних показників (феноли, нафтопродукти, синтетичні поверхнево-активні речовини) та важких металів не перевищували граничнодопустимих концентрацій за Сан-ПіН 4630-88.

Вміст радіоактивного цезію у всіх створах спостереження був нижче допустимого рівня (гранично допустима норма 2 Бк/дм3).

Органічні речовини (розчинений кисень, біохімічне споживання кисню (БСКп), перманганатна окислюваність, хімічне споживання кисню) надходять до басейну р. Уж через природні та антропогенні джерела забруднення. Природними джерелами забруднення є ерозія ґрунтів, мертва флора та фауна, антропогенними – речовини, що надходять до водних об’єктів в процесі діяльності людини. Особливо концентрація органічних речовин збільшується в літній-меженний період.

Поживні речовини (амоній-іони, нітрит-іони, нітрат-іони, фосфат-іони, загальний фосфор) надходять до басейну р. Уж від точкових джерел забруднення (КОС м. Ужгород, м. Перечин, м. Великий Березний), сільського господарства і дифузних джерел (поверхневого стоку). Дифузні джерела частково природного та антропогенного походження (переважно сільське господарство).

Небезпечні речовини (специфічні показники: феноли, нафтопродукти, синтетичні поверхнево-активні речовини, важкі метали) у поверхневі водойми надходять від промисловості, випусків каналізації, добрив, хімічних засобів захисту рослин, що застосовуються в сільському господарстві.

В літній меженний період якість води в р. Уж нижче міста Ужгород за деякими гідрохімічними показниками не відповідала вимогам за Сан-ПіН 4630-88 по показниках: азот амонійний, нітрит-іони, біохімічне споживання кисню (БСКп).

В цілому, протягом останніх років якість поверхневих вод річок басейну річки Уж відповідала Санітарним правилам і Нормам (Сан-ПіН 4630-88), завдяки тому, що річки області ще здатні до самовідтворення. Але ситуація з кожним роком ускладнюється і тому місцевим органам влади необхідно докласти максимум зусиль щодо відновлення та забезпечення ефективної роботи каналізаційно-очисних споруд.

Основний вплив на водні ресурси зумовлюється скиданням забруднених стічних вод у поверхневі водні об’єкти без очищення. Головними причинами цього є відсутність або незадовільний технічний стан функціонуючих каналізаційно-очисних споруд та мереж, зменшення їх потужностей протягом останніх років.

Ефективність очищення стічних вод в басейні р. Уж є невисокою через перевантаження очисних споруд, недотримання умов скидання промислових стічних вод. В результаті, частина стоків не проходить нормативної очистки і надходить у поверхневі води як недостатньо-очищені води.

Так, очисні споруди м. Ужгорода працюють понад 40 років без оновлення і нині вже не можуть забезпечити потреби міста, яке значно збільшилось. За проектної потужності каналізаційних очисних споруд 50 тис. м3/добу, фактично вони приймають 80 тис. м3/добу, а в дощову погоду – 90–110 тис. м3/добу стічних вод. Відповідно, системи водоочищення працюють з перенавантаженням у 2 рази і на сьогоднішній день не можуть забезпечити ефективну очистку стоків, що негативно впливає на якісний стан поверхневих вод р. Уж нижче міста Ужгорода. Якщо враховувати коливання водності протягом року і нерівномірність скидів стічних вод, то будь-який аварійний скид в річку може призвести до загрозливої екологічної ситуації транскордонного масштабу.

В цілому потребують реконструкції і капітального ремонту зі збільшенням потужностей КОС м. Ужгорода та смт. Великий Березний.

Необхідні першочергові заходи для покращення якісного стану поверхневих вод на найближчі роки:

Базові заходи – масштабні, капіталоємкі структурні заходи, які передбачені державними та обласними програмами у сфері водного господарства та охорони водних та інших природних ресурсів і які за умови належного фінансування можуть бути реалізовані упродовж першого циклу впровадження Національного плану управління басейном р. Тиса (далі – НПУБРТ) і позитивно вплинути на покращення екологічного статусу водних тіл. 

До базових заходів належать:

- імплементація законодавства про використання, охорону та відтворення водних ресурсів;

- забезпечення ефективного та стійкого водокористування;

- впровадження принципу покриття витрат на водні послуги та системи стимулювання раціонального використання водних ресурсів;

- збереження якості вод, що використовуються для питних потреб та пониження рівня очистки, необхідного для виробництва питної води;

- контроль за забором прісних поверхневих та підземних вод і накопиченням прісних поверхневих вод, включаючи дозволи на спеціальне водокористування;

- заборона/обмеження прямих скидів забруднюючих речовин у поверхневі та підземні водні тіла, проведення регулярних контрольних перевірок щодо дотримання вимог чинного законодавства у водоохоронній сфері;

- забезпечення гідроморфологічних умов водних систем, сумісних з досягненням необхідного екологічного стану чи доброго екологічного потенціалу штучних або значно змінених водних систем.

Нажаль, через відсутність належного фінансування протягом 2013 року та І кварталу 2014 року заходи практично не виконувалось.