Журналісти матимуть можливість провести відкрите інтерв’ю з людьми, які живуть з ВІЛ/СНІД та працівниками Центру СНІДу.
20 травня з 15:00 по 18:00 на пл. Шандора Петефі буде проходити «Фестиваль Сім’ї», в якому прийматимуть участь представники Благодійної організації «Закарпатське благодійне товариство мережі людей, які живуть з ВІЛ/СНІД». У встановленому наметі під символічною назвою «ТЕРИТОРІЯ СВОБОДИ», всі бажаючи зможуть отримати інформацію про ВІЛ/СНІД та про різні залежності.
Довідково.Щорічно у третю неділю травня прийнято згадувати людей, які померли від СНІДу. Це робиться з метою привернення уваги світової громадськості до проблем хворих на СНІД і носіїв ВІЛ-інфекції. Вперше Всесвітній день пам'яті жертв СНІДу (World Remembrance Day of AIDS Victims) відзначили в американському Сан-Франциско в 1983 році. Через кілька років з'явився символ руху проти цієї хвороби - червона стрічка. У Всесвітній день пам'яті жертв СНІДу активісти цієї акції і просто небайдужі люди прикріплюють до свого одягу червоні стрічки.
Цьогоріч до Дня пам’яті людей, які померли від СНІДу пройде акція “Незабуті”.
Нині Україна дуже близько до мети зупинити епідемію ВІЛ/СНІДу. Але на жаль, та ситуація, яка є зараз, не завжди була такою. Аби дожити до моменту коли ВІЛ - більше не вирок, Україна втратила більше 40 тис людей. Серед них були й активісти і громадські діячі, люди зі статками і без. Всі вони свідки минулого. Ми несемо пам’ять про них досі. Їхній вклад у наше сьогодні не можливо переоцінити, неможливо забути.
19 травня по всій Україні символічні силуети тих, хто пішов від нас, нагадають всім нам, що ліки є! Від ВІЛ більше не помирають, бо ліки Є! Інсталяції зі скульптур з дротових силуетів, які є тими свідками, що вже пішли від нас. Силуети, ніби образи 40 тисяч українців, які померли від ВІЛ, будуть присутні цього дня з нами. Вони стоятимуть на акції поруч з живими. Традиційно у Дні пам’яті люди звертаються до тих, кого вже немає поряд. Силуети людей - це символізм, який уособлює водночас пам’ять і надію. Їхні образи звертаються до нас, нагадуючи про те, що треба жити, бо ліки є! Не можна зупинятися в боротьбі з епідемією. Ми пам’ятаючи про це, говоримо що сьогодні, завдяки спільним зусиллям, ліки є! І якщо б ці люди жили сьогодні, вони б мали шанс жити повноцінним життям на 100%, жити далі.