Одного з перших днів Великого посту в когось піднялася рука винести з Божого дому хрести й мощі святих.
Настоятель храму о. Ярослав розповідає: «Проникли до церкви не з центрального входу, а з заднього. Ймовірно, підібрали ключі, бо помічник священика, котрий першим зайшов до церкви зранку, видимих ознак чужого «ґаздування» не помітив. Потім зауважив, що перекинута скринька для пожертв, й одразу зателефонував мені. Вже я побачив, що злодії «орудували» в приміщенні за олтарем: зникли 6 хрестів та 5 невеличких скриньок, у яких зберігалися мощі святих. Зокрема, винесли мощі пророка Іоанна Предтечі, святого Миколи Чудотворця та великомученика Георгія Побідоносця».
Священик упевнений, що обікрали церкву люди необізнані, можливо, роми, котрі люблять усе блискуче. Так, злодії пройшли повз старовинних ікон, які становлять справжню цінність, зате взяли великі натільні хрести, які о. Ярослав дістав у нагороду. Хрести ці не коштовні й навіть не вкриті позолотою – проте виглядали дуже гарно, бо оздоблені яскравими камінцями. Коробочки для мощів теж не з цінного металу, однак так само виглядали «дорого».
«Найбільше мене непокоїть доля мощів. Це дуже маленькі фрагменти нетлінних тіл святих і мучеників, яким по 2 тисячі років. Якщо злодії справді необізнані, вони могли їх просто викинути, бо головну цінність для них, найімовірніше, становили коробочки, а не їхній уміст. Я так думаю, бо в одній із тих скриньок покоїлося ще кілька мощів, загорнутих в окремі пакунки: їх просто порозкидували», – каже о. Ярослав.
І додає: речі злодії взяли, певно, аби не йти з порожніми руками, бо видно, що найбільше їх цікавила скринька для пожертв, а вона того дня була пустою. «Я вже казав міліції і вам скажу: якщо цей злодій прийде до мене й поверне мощі, я його висповідаю і відпущу. Заяву з міліції теж заберу – тільки б він покаявся. Бо я не маю права судити – це може робити лише Бог».
Вірників церкви це пограбування неабияк обурило. Тим більше, що вони знають: золота чи іншого багатства у скромному храмі немає – тільки духовне. Нещодавно настоятель о. Ярослав навіть ініціював безкоштовні поховання для бідних. Церква закупила два невеличкі автобуси, а також готова допомогти в придбанні гробу, хреста, інших потрібних для обряду речей. Відспівування священик теж провадить безкоштовно. На моє запитання, як же він перевіряє, хто бідний, а хто – ні, о. Ярослав, усміхаючись, відповів, що декларацію про доходи в людей, звісно, не питає. «Часто родини померлих бувають виснажені фінансово, особливо якщо довго боролися з хворобою рідної людини. Вважаю, таким моя допомога вкрай потрібна. А хто збреше, той потім буде перед Господом відповідати. У всякому разі – готовий підставити плече кожному».
Тетяна ЛІТЕРАТІ. Старий Замок Паланок