1. Згідно із офіційною статистикою, у 20-х роках XX століття в Колочаві серед 4164 мешканців 452 особи були єврейської національності – тобто кожний 10 колочавець. Сьогодні в селі немає жодної такої родини, проте місцеві жителі дуже бережуть пам’ятки єврейської культури. 2. В селі діє унікальний навчальний заклад – «Школа вівчарства». Під пильним оком досвідчених чабанів гості села можуть вигнати отару на випас, подоїти овець та зробити сир. Тут же можуть показати ази гри на трембіті. Школа вівчарства діє влітку на схилі гори Стримба, тобто на висоті 1719 м. 3. В селі діє музей «Колочавська вузькоколійка», який демонструє історію карпатської залізниці. Тут представлено раритетний паровоз Гр-286 та 10 вагонів, кожен з яких відтворює процес транспортування за різної влади, яка панувала у цьому регіоні. Паровоз Гр-286 виготовлено у 1950 році на заводі імені Карла Маркса в Бабельсберзі. 4. Колочава є одним із найбільших сіл на Закарпатті, його населення становить біля 8 тисяч осіб. Розмовляють тут верховинським діалектом.
Великий вплив на місцевих жителів мали румунські та німецькі переселенці, це дуже відчутно у словниковому запасі колочавців. 5. На території села діє скансен. Музей архітектури і побуту носить назву «Старе село» і відображає традиції села верховинського району. Тут є майже два десятки будівель та допоміжних господарських споруд. У 2009 році Музейний комплекс «Старе село» був визнаний найкращим і отримав перше місце у номінації «Традиції та звичаї моєї малої Батьківщини» на Всеукраїнському конкурсі громадських музеїв. 6. Минулого року в Колочаві започаткували свято ріплянки. Ріплянка – це традиційна місцева страва, яку готують з картопляного пюре та кукурудзяної муки на малому вогні. 7. Екскурсовод Колочавськими музеями Василь Дербак розповів, що туристам пропонують найрізноманітніші послуги: знайомство з останнім опришком Карпат, ночівлю в хаті лісоруба чи старости села. Можна навіть покататися на «швидкій допомозі».