Алкоголь по-різному діє на людей. Хтось під впливом хмільного напою починає співати, дістає гумор, інших клонить на сон.
Але є ще одна категорія, якій вживання спиртного протипоказане, оскільки в людей такого типу загострюються найпотаємніші і найгірші сторони їхньої душі. Недарма ж кажуть: «Що у тверезого на умі, то в п’яного на язику». Добре, якщо пощастить вчасно з’ясувати, як компаньйон по чарці поводиться після застілля. Та досить часто трапляється навпаки.
Чи відав про непростий, навіть можна сказати агресивний, характер 53-річного жителя села Сасівка Свалявського району його ровесник-сусід Іван? Скоріш за все, так, бо в цьому населеному пункті чолов’ягу знали майже всі. За інформацією "ВМ" свого часу, ще в радянські роки, служив він на флоті морським піхотинцем. Тож завжди вирізнявся неабиякими фізичними даними та непоганою військовою підготовкою. Бувало, навіть вихвалявся в компаніях своєю спритністю та вмінням орудувати ножем. Приятелі вважали за краще триматися від нього подалі, особливо коли морський піхотинець випивав зайву чарку. Тоді все погане просто вилазило з нього на поверхню.
Як так сталося, що бідолаха Іван погодився того злощасного дня разом із сусідом розділити пляшку спиртного, ніхто нічого не знає. Можливо, сподівався, що той поводитиметься чемно. Спершу, правда, так і було. Знайшлися і спільні теми для розмов, бо чоловіки, як розповідають сільчани, навіть приятелювали. Чарка за чаркою - і обидва швидко захмеліли. Адже пляшка-то знайшлася, а ось доброї закуски до неї не було. Мимоволі в розмові чоловіки зачепили армійську тему, що була з одного боку болючою для колишнього морфлотівця, а з другого - предметом його гордості. І саме на цьому питанні недавні компаньйони побили горщики. Спочатку голосно сперечалися, далі справа дійшла до сварки, а відтак - до бійки.
Івана у Сасівці вважали чужинцем і приймаком, незважаючи на те, що він переїхав жити сюди вже понад тридцять років тому. Чоловік був родом із Дусина, з багатодітної сім’ї. Добре знав ціну заробленій копійці, тому односільчани і в рідному населеному пункті, і за новим місцем проживання поважали добродушного Івана. Під час спільного застілля колишній морський піхотинець чомусь став пригадувати приятелю-дусинцю не лише призабуті образи, а й те, що він чужак у селі. Останнє зауваження, мабуть, глибоко зачепило Івана. Йому б змовчати і просто не реагувати на пусті слова агресивного сусіда. Та доля вже давно приготувала свій фінал цієї зустрічі. Колишній морфлотівець, розпалений алкоголем, схопився за ніж і кількома влучними та відпрацьованими до автоматизму ударами відправив недавнього друга на той світ. Зловмисник не залишив бідоласі жодного шансу на порятунок, завдавши йому смертельного поранення у груди і перерізавши горло. Тільки страшна картина трохи охолодила кривдника. Усвідомлюючи, що за скоєний кривавий злочин неодмінно доведеться відповідати, він став змивати плями крові у хаті, потім помився, переодягнувся і вже мав намір кинутися «в біги». Але не встиг.
Мертве, понівечене тіло нещасного Івана виявила сільська фельдшерка. Медик відразу зателефонувала у міліцію, і на місце пригоди за лічені хвилини прибула слідчо-оперативна група. Покійного напередодні бачили в компанії його приятеля морського піхотинця. До того ж, характер завданих травм свідчив - тут «попрацював» професіонал. Тому стражі порядку навіть не сумнівалися, чиїх це рук справа. Передбачаючи, що душогуб спробує утекти зі села, а можливо, навіть з держави, то частина оперативників кинулася на його пошуки. Застали підозрюваного удома ще добряче захмелілого. Спочатку він уперто заперечував, що має стосунок до дикого убивства. Але, будучи напідпитку, не зумів змити усі плями крові. Зрештою, знайшлися його закривавлений одяг, ніж, яким убивав невинну людину, та інші речові докази. Словом, відпиратися не було жодного змісту.
Тепер підозрюваний чекає на свою подальшу долю в ізоляторі тимчасового тримання Свалявського РВ УМВС. За цим фактом розпочато кримінальне провадження.
Uzhgorod.net.ua