Цей граф — останній нащадок із династії Шенборнів. Як пишуть дослідники В.Пагиря та Є.Федів у книзі «Творці історії Мукачева», після придушення повстання Ференца Ракоці ІІ у 1711 році маєтки повстанців перейшли до рук габсбурзької династії.
Новим їхнім господарем став Лотар Франц фон Шенборн – єпископ Бамберга і архієпископ Майнца. Таким чином був покладений початок цієї династії в нашому краї.
Маєтки князя Ракоці і повстанців 31 липня 1728 року були подаровані цісарем Карлом VI 75-річному архієпископу, який доручив керівництво ними своєму кузену Фрідріху-Карлу Шенборну як спадкоємцю, бо старий Лотар Шенборн не мав угорського громадянства. Шенборнівська домінія складалася тоді з 152 сіл, 15 присілків, 4 торгових міст.
А невдовзі до неї додалися ще 32 села, куплених від княгинь Баторі та Естергазі. В кінці січня 1729 року старий архієпископ помирає і Бамберським єпископом стає Фрідріх-Карло Шенборн, який приймає спадщину всієї домінії. Але в 1746 році і його спіткала раптова смерть, і володаркою цих земель стала графиня Шенборн-Менфред, мати й опікунка малолітнього володаря домінії Євгена-Ервіна. Вона й почала запрошувати колоністів із Верхньої Австрії. За правління графа Євгена-Ервіна домінія швидко стала на ноги. Він був і головою Березького комітату. Завдяки старанням графів Шенборнів на Закарпаття переселилося чимало вправних ремісників, а навколо Мукачева утворилося 13 німецьких сіл. Щоосені у вересні Шенборни влаштовували у своїх лісових володіннях відстріл диких звірів, у яких брала участь елітна аристократія Будапешта і Відня. Ервін-Фрідріх, представник уже шостого покоління Шенборнів на Закарпатті, будує в 1889 р. мисливський палац, який назвали Берегвар, тобто замок у комітаті Берег (vár по-угорськи — замок, палац) — сучасний корпус №2 санаторію «Карпати».
Найбільше він послужив графу Фрідріху-Карлу фон Шенборну-Бухгейму (1869—1932). Це випливає з архівних матеріалів, які розшукала Магдалина Гудак-Кайнц, голова Мукачівського національно-культурного товариства німців «Паланок». У 1885 році Мукачівсько-Чинадіївська домінія складалася вже з 5 міст, 2 селищ, 175 сіл, з яких 20 були заселені частково. Домінія мала 134 тисячі гектарів, більша частина яких — ліси і полонини. Після смерті Фрідріха-Карла Шенборна латифундія переходила в руки нащадкам Шенборнів аж до останнього Бухгейма, який жив у Відні. У 1928 році чехословацький уряд провів земельну реформу, ліквідував Мукачівсько-Чинадіївську домінію, а її маєтки передав фірмі «Латориця». Останній із династії Шенборнів — Георг-Ервін фон Шенборн-Бухгейм у 1944 році залишив замок Берегвар і повернувся в Австрію. З 1945 року прилаторичні ліси перейшли у власність держави, а землі було передано малоземельним та безземельним селянам, які потім перейшли колгоспам. Так закінчилася династія Шенборнів на Закарпатті.
Лише через 50 років після тих подій графиня Крістіана фон Шенборн-Бухгейм, друга дружина Георга-Ервіна, вперше відвідала Мукачево. В інтерв’ю одній із місцевих газет на питання щодо чуток про бажання одержати спадщину свого чоловіка на Закарпатті розповіла, що граф важко переживав події, які сталися після 1944 року, адже на Мукачівщині пройшли кращі роки його життя. Але ніколи не заводив розмови про повернення майна. Перед смертю просив дружину відвідати Закарпаття, надавати краю посильну допомогу. І Крістіана фон Шенборн-Бухгейм виконує його волю.
З цього приводу можна згадати фінансування проекту водопостачання мукачівського мікрорайону Паланок, придбання апаратури та ліків для обласної дитячої лікарні. До речі, графині Крістіані фон Шенборн-Бухгейм 22 жовтня 1997 року за благодійницьку діяльність було присвоєно звання «Почесний громадянин міста Мукачево».
Газета "Новини Закарпаття"