8 квітня у Львові відбулась літературна зустріч із Андреєм Макуцом, словенським письменником, автором трьох збірок малої прози («Я пам’ятаю… хіба ні?», «Очі», «Учительський хліб»), а також роману «Шаленці». Зустріч відбулась у стінах книгарні «Є», де у слухачів була змога поспілкуватись із письменником, послухати переклади його творів українською мовою та більше дізнатись про його думки щодо УкраїниПисьменник відвідав Україну вперше. Він з товаришем подорожував автомобілем, тому дорога зайняла аж три дні. Андрей Макуц ділиться своїми першими враженнями про Україну: «Ми проїхали словацько-український кордон та зупинились на ніч в Ужгороді. Продовживши наш шлях, ми проїжджали через містечко Мукачево. Я ж прочитав надпис назви міста, як «Макуцево». Оскільки у мене прізвище Макуц, я подумав: «Доброго дня, батьківщино!»».
Андрей зізнався, що для нього Україна до цього часу була далекою країною, і він мало що про неї знав. Тому він пішов до бібліотеки і пошукав хоча б якусь українську літературу у перекладі на словенську мову. Його пошуки закінчились сумними результатами. Лише дві книжки, «Кобзар» Тараса Шевченка та збірка поезії Олександра Ірванця, лежали на книжкових полицях.
Про свої твори автор почав розповідати, пояснюючи мету їх написання. «Перш за все, я хотів би Вам сказати, що словенська мова посідає 175 місце у рейтингу світових мов за кількістю їхніх мовців. Але це не є проблемою чи перешкодою. Коли, наприклад, писав Шекспір, то англійською мовою розмовляли лише 3 мільйони людей. Тому і я пишу свої твори, щоб жила словенська мова. Адже мова живе, доки письменники нею пишуть свої твори».
На цій літературній зустрічі говорили про збірку малої прози автора «Очі». Ця збірка складається з шести новел,і в кожній з них основною тематикою є очі, кінські, жаб’ячі, очі собаки, миші, автора та батькові. Письменник каже: «У творах розповідь ведеться від першої особи. Це дещо збило з пантелику моїх товаришів та колег. Дехто з них підходили до мене та питали, чому у розповіді немає їх і, можливо, мені потрібно щось розповісти або додати якусь інформацію. Насправді, це літературизована автобіографія, нібито автобіографія». Збірка «Очі» отримала нагороду, як «Найкраща книга для молоді», на що автор каже: «Я не знаю, чому саме для молоді. Я писав як для молодих, так і для дорослих».
На зустрічі був представлений переклад творів Андрея Макуца на українську мову, який здійснили Ольга Ткачук та Ірина Николів.
Звичайно, багатьох слухачів цікавила думка письменника про теперішню політичну ситуацію України. « У мене не виникало жодних сумнівів, щоб сюди приїхати. Для мене важливо саме зараз бути тут. Адже це зовсім інший досвід приїхати сюди, коли тут усе добре. Я вважаю, що основним принципом для України зараз є територіальна цілісність країни. Ми, словенці, теж таке пережили. Найближчим часом ми плануємо ще відвідати Київ та Чорнобиль».
Андрей Макуц також висловив свою вдячність викладачам кафедри слов’янської філології, зокрема Мар’яні Климець, Зоряні Гук, Пріможу Лубею, Ользі Ткачук, Ірині Николів та Наталії Хороз за їхню допомогу та теплу гостинність. Переклад на зустрічі здійснювала Мар’яна Климець, модератор зустрічі – Яня Лубей.
Галина Попович