Юрій Шутюк – художній керівник, директор Закарпатського театру драми і комедії, заслужений діяч мистецтв України, заслужений працівник культури Російської Федерації. Понад 35 років свого життя Юрій Степанович віддав Мукачівському театру, що є для нього головним змістом творчого буття…
На цей час у Юрія Шутюка найдовший стаж роботи серед усіх директорів театральних колективів України. Його знає і шанує театральна еліта. Завдяки цьому театр завжди успішно гастролював у Росії, Білорусі, Румунії, Угорщині, Словаччині, Молдові, а зарубіжні театральні колективи радо приїжджають до Мукачева.
Відшукай усьому початок, і ти багато чого зрозумієш – говорить мудре прислів’я. Творчий шлях Юрія Шутюка починався у далекому Сибіру. Жартома його іноді називають сибіряком закарпатського походження. Річ у тім, що його дід – Григорій Шутюк народився і жив у селі Верхнє Водяне, що на Рахівщині. Але, як і багато його земляків у той час, чимало поїздив по світу в пошуках роботи. У Кракові зустрів майбутню дружину Анну Краєвську, й згодом вони виїхали у місто Проскурів, де народився батько Юрія, Степан Шутюк. Через якийсь час родина виїжджає у Запоріжжя, де Степан Григорович спершу працював на заводі «Моторсіч» слюсарем-лекальником, а відтак своїм професіоналізмом досяг вершин, ставши провідним майстром. Він був удостоєний багатьох нагород і навіть мав особисту печатку контролю якості.
♦ Закарпатський театр драми і комедії в Мукачеві.
Під час війни завод евакуювали в російський Омськ, а з ним виїхала і родина Шутюків. Там, у Сибіру, і народився Юрій Степанович. Шкільна музична освіта та раннє знайомство з різними видами мистецтва принесли перший творчий успіх – під час виступу зі шкільним оркестром на концерті, після виконання Юрієм соло для труби «Наш край», його покликали до відомого радянського композитора, народного артиста СРСР Д.Кобалевського, автора цього твору. Той сказав хлопцеві: «Обов’язково продовжуй навчання – у тебе неабиякий талант». Згодом Юрій закінчує музичне училище, стає активним учасником знаменитих на весь Сибір і Урал духового й естрадного оркестрів під керуванням заслуженного працівника культури Росії, відомого саксофоніста В.Белозерова. У 1966 р. Ю.Шутюк випадково зустрічається з відомим геологом доктором геологічних наук, героєм соцпраці Ф.Салмановим, який, почувши блискуче виконання Шутюком кількох відомих музичних творів, зробив висновок: «Твоя музика – це музика для душі, а для життя потрібна нафтова бурова» й запросив молодого музиканта виїжджати з його групою для роботи на Крайній Півночі. Саме тут, у селищі Горноправдинськ, Юрій Степанович організовує першу музичну школу, бере участь у будівництві Будинку культури «Геолог», стає режисером усіх масових заходів. Тоді ж закінчує Інститут культури та мистецтв. У цей період Ю.Шутюку навіть довелося зіграти разом з народними артистами СРСР відомими композиторами Яном Френкелем та Володимиром Шаїнським. І хоч усе ніби складається непогано, увесь цей час родина Шутюків прагне повернутися на батьківщину, що нарешті вдається. У Запоріжжі Юрій Шутюк зустрічає свою майбутню дружину – Марію Суровіцьку, а в 1969 році подружжя приїжджає до Мукачева. У місті над Латорицею Юрій Степанович починає роботу художнім керівником, а потім стає директором Будинку культури заводу ім. Кірова. На цій посаді його помітили, перевели до Мукачівського міського Будинку культури, також директором. І все-таки особливий етап у житті Юрія Шутюка почався у 1979 році, коли він стає керівником Закарпатського обласного російського драмтеатру. Критика відзначала – у театр прийшло нове покоління людей, що сформували художню раду, здатну підняти рівень театральних постановок, значно оновити репертуар. Відразу було знайдено взаєморозуміння з головним режисером театру народним артистом України О.Королем, а згодом – з народним артистом Російської Федерації, нині головним режиссером Мурманського театру Ю.Фекетою. Закладені тоді добрі традиції набули подальшого розвитку в творчому тандемі з Ю.Горулею, Є.Тищуком, В.Дворциним. Як сказала народна артистка України Лідія Пирогова, яка пропрацювала понад тридцять років поруч з Юрієм Шутюком: «Його серце назавжди віддано нерідному театру»…
Оксана ГОЛОВЧУК. Новини ЗакарпаттяФото з мережі.
P.S. Вітаючи Юрія Степановича з ювілеєм, який він відзначив днями, хочеться побажати, нехай Господь і Пресвята Богородиця опікуються ним і його родиною. Нехай надією починається кожен день майстра. Нехай справджуються сподівання й життя дарує неповторні благословенні миті, коли душа переповнена теплом, любов’ю, гармонією й світлом! Ми дякуємо вам, пане Юрію, за уроки щиросердя, наполегливості, правдивості, сміливості й глибокої віри. Будьте й надалі прикладом і вчителем нам усім. Й неодмінно будьте щасливі! Многії вам літа!