В’ячеслав Бігун – правник, громадський діяч, журналіст, кінодокументаліст. Закінчив юридичні факультети у Львівському та Коннектикутському університетах (США). Вчився і працював у багатьох країнах світу.
Днями, 2 квітня, стрічка здобула перший приз з-поміж 60 фільмів, представлених на фестивалі Балтійської школи кінематографії та ЗМІ.Ми попросили В’ячеслава розповісти детальніше про роботу над фільмом та поцікавились, коли фільм можна буде подивитись на Закарпатті й, зокрема, у Тячеві.
– В’ячеславе, розкажіть, будь ласка, про кінострічку “Мати. В ім'я мільйонів”.
– Фільм знято за мотивами оповідання Олександра Довженка “Мати”. Це трагічна, але велична історія про матір, яка під час окупації сховала вдома пораненого солдата, який став для неї рідним сином. Сам же син згадує маму перед смертю. Фільм присвячено мільйонам матерів, які померли в роки Голодомору та Великої вітчизняної війни. Так співпало, що фільм знімався під час останніх трагічних подій в Україні, тому він набув нового змісту, але загалом тема - вічна: про святу материнську любов і долю. Додам, що над фільмом працювали таланти з більш ніж 15 країн світу, в головних ролях знялися провідні актори - Леся Липчук з Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка, Олександр Івашкевич (провідний актор Естонії, відомий по фільмах “Ярослав. Тисяча років”, “Іван Грозний”), шотландський актор Грем Даллас та багато інших. Фільм, до речі, без діалогів, тому, думаю, його зрозуміють в усіх країнах світу.
– Коли планується показ фільму?
– Наразі відбудуться міжнародні, далі – українська прем'єри. До речі, за кордоном кінострічка уже здобула перші призи. Оскільки всі шанувальники, -- а їх у нас уже більше, як у 35 країнах світу, - не зможуть бути на прем'єрах і фестивалях, то, можливо, зробимо й інтернет-прем'єру: є ідея провести її 11 травня на День Матері.
– Чи плануєте особисто представити фільми у Тячеві, на Закарпатті?
– Так, у Тячеві. Це моє рідне місто, тут я народився й учився. У 1991 році закінчив Тячівську ЗОШ І-ІІІ ст. №1 імені Василя Гренджі-Донського, клас Олени Юріївни Петрінко. З-поміж моїх улюблених вчителів - Марія Юріївна Левко, Василь Гейзович Орто, Степан Андрійович Талапко та багато інших.Хоча в дитинстві влітку я жив в бабці (до речі, нещодавно нарешті вона отримала звання мати-героїні) й діда у селі Округла; й про це в мене незабутні спогади, особливо, коли я водив пасти корови, гуляв у лісі - моя родина по маминій лінії з лісників. Зараз у Тячеві живуть мої батьки й родина. Й загалом, мені б дуже хотілося поділитися чимось дуже дорогим із тячівцями й закарпатцями загалом. Ви знаєте, я написав більше 500 публікацій, в мене успішна юридична кар'єра, але зайнявся професійно кіно, бо думаю, так зможу краще долинути до сердець людей. Кіно має магічну силу.
– А ваша мама бачила кінострічку?–
Поки що ні. Планую запросити її на прем’єру. Вона все життя працює в Тячівській районній поліклініці. Думаю, всі жінки в районі її знають. Пригадую, ще зі шкільних років цей вдячний погляд жінок, коли вони питалися й впевнювалися, що то моя мама. Знаю, що вона зробила дуже багато справ для багатьох людей. Тому для мене вона завжди була прикладом не лише особистим, але й громадським - як вести себе серед людей.
– Які ваші подальші плани в галузі кіно?
– Планів чимало. Зараз працюю ще над двома фільмами, які, сподіваюся, вийдуть невдовзі. Передусім, це серіал “Україна в Суді”, присвячений справам проти України в Європейському суді з прав людини. Перший його фільм "Пенальті правосуддя" вже практично готовий. Серіал базується на матеріалах справ, але розповідає, насамперед, історії звичайних українців, які неймовірними зусиллями добилися правосуддя. Фільм узагальнює й мій досвід роботи в Європейському суді. Другий – “Серце мами. Гонгадзе”, присвячений великій жінці - мабуть, найвідомішій мамі в Україні - пані Лесі Гонгадзе. Всі знають її ім'я, але мало хто знає її історію. Наш фільм стане візуальним пам’ятником цій великій жінці.