Минулої суботи в Ужгороді в арт-центрі «Галерея ІЛЬКО» відбулося відкриття дуже цікавої фотовиставки. На розсуд закарпатських поціновувачів фотомистецтва представлена добірка світлин відомого угорського майстра Банкуті Андраша, зроблених у період між 1989 та 2008 роками.
Як розповів на відкритті виставки «Будні» сам автор, він дуже часто бував у різних кутках Радянського Союзу, особливо багато працював в Україні, у різних регіонах – від Криму до Закарпаття. Що, до слова, відображено у підборі фотографій: тут і колоритний шахтар, і охоронці чорнобильської зони, і вболівальниця київського «Динамо», і бабусі-продавчині на вокзалі у Чопі, і кримські татари, і вірники московського патріархату… І багато інших цікавих персонажів, що потрапили в об’єктив талановитого фотографа у особливий момент. Або ж, якщо хочете, персонажів, на яких фотограф по-особливому глянув і показав і нам цю незвичайність буденного українського життя останніх майже 3-х десятиліть.
Андраш Банкуті висловив вдячність за допомогу у проведенні виставки ужгородському художникові Тарасові Табака, керівництву арт-центру «Галерея ІЛЬКО», а також Генеральному консульству Угорщини в Ужгороді, яке посприяло цій мистецькій події. Консул Ласло Віда на відкритті виставки нагадав, що Угорщина була першою державою, яка визнала Незалежність України, і додав, що днями виповнюється 25 років з того часу, як відкрито Посольство Угорської республіки в Києві і Генеральне консульство в Ужгороді. За словами пана Ласла, проведення такої неординарної виставки, що є своєрідним зрізом історії сучасної України, є дуже доречним саме в нинішні дні святкування ювілею Незалежності.
Виставка триватиме 3 тижні, тож усі охочі пригадати, як ми жили останні три десятиліття, мають змогу це зробити в ужгородському ар-центрі «Галерея ІЛЬКО». Вхід – 20 гривень.
{g}
Довідка:Андраш Банкуті народився 1958 р. у м. Будапешт. Після закінчення середньої школи склав іспит на професійного фотографа, а також отримав спеціальність фотокоресподента у журналістській школі при Угорській Асоціації журналістів. У 1995-2012 рр. обіймав посаду завідувача відділу фотокоресподенції найбільш вагомого угорського політично-економічного часопису HVG, сьогодні є фоторедактором видання Figyelő та головним редактором журналу Digitális Fotó Magazin.
Активний учасник угорського фотографічного суспільного життя. Задля угорської фотографії виконує безліч обов'язків на різних посадах: він є одним із засновників Будинку угорських фотографів (Будинок Маї Мано), ініціатором виставок фото-преси, членом кураторіїв та керівного складу професійних фотографічних спілок. Десять років поспіль є головним редактором книжкової серії «Фотографії року». Викладає в кількох університетах та на різних професійних курсах. Виступав куратором багатьох вітчизняних та закордонних виставок.
Основною особливістю робіт митця є його індивідуальний погляд. Його світлини є суспільно-політичними епохальними свідченнями, показаними очима фотографа з його індивідуальним підходом до зображуваної теми. Якщо цей погляд сприйнятний для глядача, то фотографія виходить вдалою. Об'єктом такого фото може бути як панк, або скінхед, так і політик, шахтар або бомж.
Часто подорожував до Радянського Союзу та до його країн-наступників. Чудове місце, де завдяки здатності розбиратися у людях, зміг зробити надзвичайні знімки, фотоесе. Під назвою «Російські люди - 2006» митець видав збірку своїх прес-фотографій, зроблених у Радянському Союзі.
У 1999 р. отримав премію ім. Андре Кертеса, завдяки якій підготував матеріали виставки «Паризькі ночі».
У 1983 р. Міжнародна спілка журналістів присвоїла Банкуті Андрашу звання Міжнародного майстра прес-фотографії.
У 1991 р. на фотоконкурсі Interpress отримав гран-прі конкурсу, у 1993 р. удостоєний премії ім. Балог Рудольфа та Пулітцерівської премії, у 2010 р. – премії ім. Танчич Мігаля.
Книги митця: Балет Дьйор (1999), Крайні цінності (2003), Люди (2007).
Роботи фотографа зберігаються в Угорському музеї фотографії, в Історичному фотоархіві Угорського національного музею.
Час Закарпаття, фото авторські та Наталії Бондар з сайту «Галерея ІЛЬКО»