Ромоло, як починалася твоя музична біографія?

– У 15 років почав займатися на ударних інструментах, а саме на барабанах. У мене були три вчителі: Іван Балош, Володимр Кохан та Степан Донець – усі профі барабанщики, які навчали мене азам у різних стилях музики. У цей період я грав на барабанах у своєму, напевно, улюбленому за складом гурті «CYBEREX» – класні часи. Згодом хотілося грати щось складніше, а для цього потрібні були знання гармонії, сольфеджіо, композиції тощо. І я вирішив вступити до УжДМУ (музучилище) на факультет вокалу – в першу чергу тому, що успадкував вокальні дані від мами (вона – професійна співачка). Навчаючись там, я знайшов нових музичних однодумців і друзів.

Розкажи про перемогу на «Червоній руті» в 2001-му.

– Це був цікавий проект. В останній день я подав заявку на конкурс, запропонувавши три власні пісні. На фестивалі були й Вікторія Албул (учениця Етели Чуприк, зараз вона викладає музику в Будапешті) та Олександра Кузнєцова, яка успішно займається музикою в Ужгороді. Наша участь закінчилася перемогою в номінації за краще музичне аранжування. Я як переможець отримав право займатися в студії Бебешка «Червона рута». Згодом ми спільно ще з одним музикантом підготували аранжування композиції для Руслани. Ця робота групи «REDKO» є в альбомі співачки. На жаль, мій колишній колега вирішив привласнити результати роботи, але ж усі, хто мав стосунок до проекту, знають правду. Сумно, звичайно.

Ви росли й жили в одному будинку разом із Йолкою.

– Якщо бути точним, то в одному районі. Ми працювали над спільним проектом на базі Закарпатської філармонії. Йолка була солісткою, і в моєму архіві є унікальний запис однієї композиції під час репетиції. Хочу сказати, що наша знаменита ужгородка не просто талановита, а й надзвичайно людяна, дружелюбна. Ми досі контактуємо.

У твоїй біографії є досить великий відрізок роботи ді-джеєм…

– Так, я любив цю музичну професію, і не просто «натискав на кнопку», а імпровізував, залучав синтезатор. Після співпраці з Русланою почався період виступів за кордоном – в Угорщині, Словаччині, Чехії… Ужгород, Прага, Будапешт – і нарешті Севлюш…

Як почалася виноградівська сторінка?

– Повернувшись в Ужгород, я пішов на радіо «Тиса ФМ». До речі, це була неймовірно цікава робота – нас шестеро працівників, і всі паралельно десь виступають як ді-джеї. У всіх різні смаки. Коли формувалася програма, починався справжній «дурдом».

Разом із учасником групи «REDKO» Дімою Лозинським я почав працювати в кав’ярні «Тотем», яка мала яскравий дизайн, свою культуру обслуговування. Мені це настільки припало до душі, що я підійшов до власника й сказав, що хотів би відкрити ще один «Тотем». Наш вибір випав на Виноградів. Спочатку кав’ярня була на оптовому базарі, потім – у центрі міста.

Але разом із розкруткою «Тотему» закінчилися музичні проекти та проекти в стилі «Drum and Bass»? До речі, як можна описати цей напрям для «простих смертних»?

– Якщо описати одним реченням, то це робота з швидкими ритмами, гра з еквалізаціями, гармоніками та грувами. Так от, в Ужгороді знайшлися музичні однодумці, і ми створили групу в стилі «драм-н-бейс» «REDCO». Її зародженням можна назвати той момент, коли я вперше почув композицію, яку грав Олександр Киреєв, прекрасний музикант, аранжувальник, композитор, продюсер та ді-джей, який створив в Ужгороді неймовірну студію запису. Вона розрахована для запису всіх стилів, тут музиканти можуть проживати, якщо процес триває декілька днів.

Отже, ми непомітно перейшли до нинішніх реалій. Ти робиш на цій студії і свої записи?

– Цього року була досить успішною співпраця зі співачкою Вікторією Колосовою. Ця дівчина має надзвичайний потенціал. Вона жила на Донбасі, але змушена була звідти виїхати через війну. Вікторія брала участь у кількох проектах на Закарпатті, потім стала переможцем у музичному конкурсі в Києві. У студії Киреєва ми записали пісню, яка зайняла третє місце на «Кришталевих гронах». Але головний результат ще попереду.

Цього року ти створив радіо «VST».

– Так, його можна знайти на електронних носіях, але крім того «Vinogradiv Street Tune radio» («вуличне радіо») запроектоване для трансляції на вулиці й площі міста. Програма складається з музичних композицій, а в перспективі – й із актуальної інформації.

Майже одночасно ти працював над створенням громадської організації…

– Так, ГО «Мерімос» створено з метою збереження й розвитку нашої культури та історії. Є однодумці, разом із якими будемо просувати власні проекти. Наприклад, заплановано проведення міжнародного фестивалю музичних виконавців у Виноградові. Фест призначений для юних конкурсантів, які показуватимуть свою майстерність у володінні музичним інструментом. Виноградів стане справжнім музичним центром.

Наскільки цей задум реальний?

– Він реальний на сто відсот­ків, тому що свою підтримку висловили висококласні виконавці та викладачі музики: Михайло Вігула, Михайло Балог, Вікторія Бернат... У проекті так чи інакше залучені музиканти та виконавські школи Польщі, Угорщини, Румунії. Нагородою для переможців стане можливість отримати музичний досвід у школах Львова, Ужгорода та за кордоном. Задуми є, і вони обов’язково стануть реальністю.

Запитував
Василь ГОРВАТ
Виноградів, газета "Новини Закарпаття"