Уперше за двадцять років Закарпатський обласний український музично-драматичний театр імені братів Шерегіїв наважився на проведення власного фестивалю. Оскільки рік тому головний театр області відкрив малу сцену, то й фестиваль присвятили камерному театральному .мистецтву.
Про підсумки тижневого дійства розповів директор муздрамтеатру та ініціатор фестивалю Василь Марюхнич: "Хоча народна приказка каже, що перший млинець – гливкий, наш фестиваль виправдав сподівання. До нас приїхало п’ять відомих колективів (Національний академічний театр імені Івана Франка, Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки, Київський Молодий театр, Київський академічний театр «Колесо» та Івано-Франківський обласний академічний український музично-драматичний театр імені Івана Франка). Дві роботи («Спадкоємець» та «Круті віражі») показав наш театр, і вони цілком гідно виглядали серед інших.
Фестиваль виявився дуже цікавим і продемонстрував велику тематичну розмаїтість – від біблійної притчі про Юду («На полі крові) – до любовний фантазій уві сні («Кохання з присмаком дощу»), проблеми акселерації молоді («Піаніст») чи співжиття людей і тварин («Двоє, не враховуючи собаки»). Вистави були неймовірними, а в залі бракувало місць для глядачів.
Усі колективи дякували за можливість виступити в Ужгороді, адже фестивалів малої сцени в Україні небагато. Окрім того, ми організували гостям культурну програму – вони відвідали наші музеї, ознайомилися з містом, тож поїхали додому переповнені враженнями. Важливим було і професійне спілкування після вистав у неформальній атмосфері. Фестиваль дав і нам багато чого зрозуміти про облаштування і функціонування малої сцени.
Хочу подякувати обласному управлінню культури та Ужгородській міській раді, які долучилися до проведення фестивалю. Адже ми не ставили собі за мету заробити гроші. Ми хочемо зацікавити ужгородців театральним мистецтвом. Раді, що вдалося бодай перекрити наші видатки, адже театр за власні кошти приймав гостей. Оскільки цілі, які ми ставили перед собою, були досягненні, то якщо нічого не завадить, будемо намагатися зробити фестиваль «Під цвітом сакури» традиційним.